Летюче диво неба... Загадай Своє бажання, поки цята, Розрізавши пунктиром небокрай, Не впала ще, бо зірка ж не крилата, Лише стрімка - то і летить кудись, Неначе виблиск зоряного злата, Лишивши вісь і загубивши вись, До інших місць – земних або всесвітніх. Загадуй-но, дивись і не барись. Вона блищала, озирнись - на півдні. Розсипалась, як смажені шкварки? Прогаяв ти умови принагідні... Таке ось - покладатись на гладких, Забарливих, як ти, щоб так встигали. І не займай мене. Раніше б - встиг Попри всіх залицяльників кагали.
|