«як цiлував її вiн( у дoщi)»

Спочатку про звинувачення та рамки.
Сама по собі емоція не розуміє рамок, бо їй притаманно відчувати. Тож Любов сприймає прояви Себе в будь якому стані. Людина ж, станам надає відповідних назв, так виникло поняття сексу, чи про секс. Але сексом краще думати аніж займатись! :)
Тому кожен вибирає те чого йому хочеться.
В даному вірші я побачила тільки порив почуттів, спалах пристрасті… і воно гарно.
Хіба хтось звинувачує себе у власних бажаннях?
Та й зрештою Любов та секс дві протилежні сторони. Якщо сприймаєш почуття у прояві Любові, то секс перестає існувати.

Діти. Дорослим пора навчитись довіряти власним дітям. А довіра закладена в самих батьках, у вихованні. А це говорить про те, що прочитавши дитина зробить правильний висновок і сприймає по мірі свого духовного розвитку, якого вона прагне сама. Але з допомогою батьків.

А взагалі ви знаєте, що Земля та Сонце – Коханці. Їх кохання у Шлюбі Любові.
Розуміючи це знаєш: Природа то є їх Дитина, а не дитина сексу.
І взагалі Адам живучи в Раю з Євою, не розрізняв Любов до Бога і до Жінки. Він просто Любив(це для нього було Єдине Ціле разом з ним). От і виніс з собою з Раю ту Любов…..
І це добре що вбачає Її в усьому – у Дощі, у Вітрові, у Сонці, у Траві……..
Така ось філософія.

Риму, як завжди я не коментую.
З повагою, Світлана