Дивно, які ж бувають подібні настрої до написання таких творів. Не вперше читаю вірш про дощ, гарне порівняння почуттів та крапельок з неба. Тема одна, але кожен вірш говорить про це по своєму. Ваш без сумніву чудовий.
Читаю Ваші твори та загадки, та завжди якось по іншому себе почуваю. Як добре повертатись подумками до гарного дитячого, квітучого дитинства. Чудові загадки.
Звісно ні. Траплялось що залянув очі, і не те що мурахи, вимерлі Стегозаври по спині прогнались. Забув куди йду, пішов за нею... Одним словом, щось вони таке мають. ЧАРУЮЧЕ.
Люди з "великою" душею мають щось "своє" і оточуючим не просто їх зрозуміти. Я писав у ночі, а порадіти за мане... Про це і мова вже не йде. Вікторе, пореготав з Вашого віршу. Класно.
Мої батьки працювали, і з малку мене в селі виховувала бабуся. Тож я з нею був і на току і на польвім стані. А коли підріс, то в літку на канікулах допомагав працювати. Було, що вийдемо ми в поле, станемо на свої рядки буряку, а де закінчуються вони... невидно. Так по тижнях ходили. Та були і приємні (для мене) миті. Коли сіли на обід, чую, жінки на іншій нормі почали пісню. Та таку, що хотілося бігти до них та слухати ненаслухатись. Дякую Оксанко, це пережили наші бабусі, батьки, щей і нас трохи зачепило. Приємно спілкуватись.
Можна запитати ? Вірш написаний після того як минула дата святкування Вашого весілля ? Бо я подумав, що може визначні події у житті наштовхують на такі рядки. Справді широко та яскраво. 12.