У багатонаціональній Гор-Пустоварівці пройшло моє дитинство. Є таке село на Київщині. У нашому селі були радгосп, відгодівельний пункт, цукровий завод, млин, електростанція, конеферма... А людей скільки їхало до нас із різних і самих далеких куточків країни в пошуках кращої долі. Жили дружно, одною великою сім'єю. Всі свята гуртом гуляли, помогали один одному на власних присадибних ділянках, вихідними обов'язково у парку грав духовий оркестр.... Приїзджаю зараз у село - куди поділося все? Людей обмаль, а руїн багато. Прикро... Вибачаюся, Алло, але читаючи ваші спогади не один читач згадає щось своє. Вони просто примушують так зробити. Дякую.
Одразу всім заразом хочу подякувати за коментарі! А,щодо "куди ми котимось і куди усе поділося"... Усе те щастя безкорисного спілкування ми проміняли на матеріальні цінності. Наш бог - гроші! Заради нього зруйнована не тільки дружба, але й цілі родини!!! І, Боже мій, за це все нас чекає страшна розплата!(Пробачте, певно на мене так діє погана погода).
«Найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування» (Екзюпері). А щодо життя, то воно стає не кращим чи гіршим, а просто іншим. І місце щастю в ньому завжди є, якщи ми теж змінюємосся разом із життям.
Я з вами згодна!Тільки мені страшно, коли живеш у будинку уже багато років і про всяк випадок вітаєшся з усіма, кого зустрінеш у під\їзді: А може то - сусіда?
Немає слів, тільки ВЕЛИЧЕЗНА вдячність за Ваш твір, за те, що нагадали і моє дитинство, може й не таке дружнє, але теж: ставили сценки, давали сусідам концерти і, взагалі, булі ніби однією сім"єю. Дякую Вам.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")