І Вам усім спасибі що читаєте мої вірші. Чомусь перед кожним своїм твором я глибоко переживаю те про що хочу написати, так само було і з цим віршем. Мені далеко не байдуже що відбувається з НАШОЮ країною і з нашими людьми.
Тема про Українське, повинна завжди бути для нас важливою та актуальною. Відкривати очі тим хто починає дрімати на своїй землі, бодай хоч словом.Дякую дуже.
Стою за Олексієм : 1 Він автор. 2 Своє бачення світу. 3 Він переживає і відчуває можливо не так як хтось інший. Не думайте що це чоловіча солідарність. Для мене критика св'ята справа. Вибачте пані Софійко.
Ваша душа має не просто крила, Боїнг 737 це просто сміх. Ваш вірш прочитав 2 рази і обидва з величезним захопленням, сам багато пишу про це хоч де хто і не розуміє мене, думаю до нього буду ще повертатися. Це мене підносить. Дякую.
А чи знаєте пані Оксанко скільки треба пройти щоб кохання залишилось до старості. Я ще не старий, але багато віршів у мене про це дивне почуття, і повірте я через нього багато натерпівся. Якщо і ви кохали по СПРАВЖНЬОМУ знаю, зрозумієте.Дякую за відгук.
Знаєте, я коли пишу не думаю ні про помилки ні про правила написання, тільки говору про переживання. Добре що я зустрів Вас усіх, надіюсь на допомогу і підтримку, буду більше працювати і звертати на це увагу. Дякую велике.
Створіть сторінку у фотоальбомі і для мене. Дещо про себе: Уродженець міста Копичинці Гусятинського району що на Тернопільщині. Дата народження 25. 01. 1976р. Люблю музику, танці, спілкуватись з новими цікавими лбдьми. Виховую двох дітей. На даний час працюю на залізниці. Вірші пишу недавно, більше цікавлюся поезією невідомих авторів. Ваш сайт як струмінь нового джерела у великій старій ріці.Мій логін Pushok, заздалегіть вдячний.
Чи буває що ви замислились на тему... може спостерігаєте..., і переживаєте це почуття яке допомагає писати рядки ? Зі мною буває. Певно всі хто читав ваш вірш, подумав що він є і частинкою їхніх відчуттів. В мене саме так. Щирий вірш.