Навіщо вибачатись,Людо.Візьми і кинь слідуючий вірш про справжнє кохання,як ти його відчуваєш.І все стане на свої місця.Пиши.У тебе все вийде.Не святі горшки ліплять.
Задзюрчало серце джерелом, буде добре нам обом. Ми із хистом написали *махаон* не засне тепер від вражень телефон. Народив душею для коханої я сад в голові б навести хоч якийсь-бо лад.
*Босий стежкою іду до очерету,* розганяю жаб,що кумкають у слід... Більшого в житті не має злету, ніж дитинства не забруднений політ. Дякую за вірш,Олексію.Чистий і гарний,як саме дитинство.