Душа з розумом сперечаються.Так,мабуть,і повинно бути.Все в двовимірі,щоб було що і з чим порівняти.Якщо людина протягом життя зберігає себе,як ЛЮДИНУ,то вона і бачить і чує так ,як їй підказує совість.
Летючий сон мене накрив, а в нім разюче світло. Я написав із чтива чтив щось філософське і помітне. І кригу я твою земну розхитував у смерть... Слів із відерце бурхонув, щоб повтішалась твердь.
Лоліто...Літо...Лолітко лягла ти на нестерпності...Облом Тим часом я замкнув тебе у клітку й безжальним серця став займатись ремеслом. Моя принцесо зболених нестям пишу про тебе я затям...
В товстосумів маячок і сирени крутяться. Попадеш їм на гачок, слухай і не пручайся. Усі істини у них, ребуси й загадки, а на сірих сотню лих й жодної відгадки...
Гарний у вас ,пане Вікторе друг,співучий до хрипоти,під В.Висоцького. Але як сказав Шіллер:*Наслідувати для розумних--принизливо.* І другий куплет ,на мою думку, трішки не теє. У друга там була гітара іще з юнацьких наших днів. Співати я ,на жаль,бездара то ж полюбляв друзяки спів.(як вам?) А в останньому куплеті закрученість речень не дають узагальнення.Як говорять:*Навздогад буряків,щоб дали картоплі*
Крізь сон галактик і планет учулось браття:*Я --поет* Вмикнулась ненароком браги діжка, Які ,до біса жінка,ліжко, Для профілактики печалі залпом і пишу все,що під серцем я ношу. Та ось сичі заграли на трембіті утнули пісню під сім сорок... Я кинув все,усе на світі й поміж галактик полетів у морок.
Ти прийди Ой ти мила,мила,мила, нетерпляча, гомінка. Серце ти мені розбила і висока і струнка. Ти прийди до мене зрана, там де плаває люпин. У липневу сукню вбрана Буду я, мов крижень той один.
Гарний вірш.Але ,як на мене,хотілося б почути,щось нове,оригінальне слово,рядочок,куплет...Ну те,що голос уже бринить,Україна колись злетить--це добре,як то кажуть:*Дай Бог нашій вівці вовка з*їсти*.І все переказ у віршованій формі як її(Батьківщину) доля крутила і куди занесе,мені здається ,що авторка цим не взяла читача,принаймні,мене за живе.Не ображайтесь панночко Аллочко,але це моя суб*єктивна думка.
*Заржавілий життя ланцюг* Та і віршик якийсь сіренький. Може б краще змінити перо на плуг, Та й довбатись в землі помаленьку. Нехай гріх пише нам скільки хоче доріг,але ми вибираєм ту,по якій ступала нога предка.І з гордістю ідем в майбуття.
Кому вона(душа)*черства і пуста*потрібна.І німчик її не захоче до пекла брать. Порівнювать Україну із звіринцем--це занадто.Рушійною силою нації є розум,а не озлоблена*збидлена й тупа*маса,хай навіть і УПА-2.Насилля породжує насилля.Це шлях у нікуди.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('