Покотилося сонце за обрій, Загоряються перші зірки. - Просто жити – уже, мабуть, добре, Чи неправду кажу, земляки? В присмерковому світлі зухвалі Виціловують землю вітри. - Ми світанки свої зустрічали, Щоб чужі провести вечори. Почорнілі обшарпані хмари Поодинці блукають у млі. - Не скорили нас грому удари, Блискавиці не здужали злі. Запах нашого поту в повітрі Від землі аж до самих зірок. - Наш, – завзятих у праці й нехитрих, Всюди чують уже голосок. Відкриваємо різьблені вікна Прохолоді вечірньої тьми. - Віра в краще ніколи не зникне, Якщо душі умиті слізьми. Ніч минеться у тиші глибокій, Сни насняться усім чергові. - Принесе нам світанок неспокій, Як дарунок за те, що – живі!
Ось бачиш, як чужа поезія і мої останні коментарі впливають на мій настрій. Звик усе близько до серця сприймати. Щойно написав вірша про друга, він трохи веселіший, завтра розміщу, але вже сьогодні знаю, що він тобі обовязково сподобається.
Та вже минулося. Ось цілий ранок "Співанку" Оксанину слухав, потім ваш "Незвичайний" дар прочитав, до речі - у вас шановна, справді, незвичайний дар писати веселі усмішки, тож настрій добрий. А у нас не дуже й дощило, батьки ще й город поливали потроху. Це вас, бідненьки, там заливало...
О, то ви маєте пасіку! А я мед не люблю, Алло. Мене колись малого так покусали бджіки, що й у лікарню потрапив через це. У сім'ї нас таких байдужих до меду троє - крім мене, ще син і донька. Не знаю, чому вони не бажають смакувати, але дружина зараз через це не дуже бідкається...
Та пасіку то маємо, але я також не переношу укуси бджіл!!! Чоловік так захоплюється бджілками, так цікаво про них розказує... У нас дача в лісі. то може при нагоді колись заїдете!!!
Якщо маєте пасіку, мабуть, і оповіданнячко про бджолярів у вас також є? Я вдячний вам, Алло, за ваше запрошення, але якщо й завітаю до Дрогобича, то тільки взимку, на свята... Бджілки взимку сплять, не будемо їх турбувати.
Мені чогось в уяві постала хата Така старенька, крита соломою почорнілою. Але це спочатку мене так "накрило". Сам незнаю чого............ Тепер все нормально......,пройшло
Не знаю, Михайле, чому, але я, попри всі наші життєві негаразди, дуже радий уже тому, що ми просто живі на цьому світі. Скільки різних прикрощів ми долаємо на своєму віку, та всі вони не можуть зламати нашу волю, знищити наший дух, бо ми просто хочемо просто жити. Бідуючи,нехай, але жити. Жити, бо ми - живі!..
Світанок, Якове, образно кажучи, буде подарунком життя нам за ту темну нічку, яку ми обов'язково повинні пережити, яка ось зараз на недовгий час накриє нас пітьмою, адже тільки сліпий не бачить, що почало в житті знову вечоріти. Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Звик усе близько до серця сприймати. 
Така старенька, крита соломою почорнілою. Але це спочатку мене так "накрило". Сам незнаю чого............ 
