Йдуть дівчата чорноброві де картопельки рядки-- натякання загадкові, мов на шапці башлики. Чом же ти почав тужити гріє холодом вогонь... Йдуть дівчата,треба жити хоч і мла торкнулась скронь.
Сидить Софокл з бутилкою вина як символ вже відмерлої епохи. А в нас *майдан-Богдан* із бодуна. та ще *обкурів-перекурів* трохи. А волі,браття,як лайна святохи ми чи грішні. Сиджу під вишнею я теж із бодуна і філософські видаю,повірте, вірші.
Я вже ,мабуть ,на зводі так допік помаранч по жебрацькі жить годі, відплачу їм я знач. О,художник,мій милий намалюй мені дим. Я рвону з себе жили і на голю режим.