Достигають в саду нашім груші, тихо хилиться день до трави. Линуть в простір спочить чиїсь душі, линуть в поле ,у гай,над стави... Потомились вони в тілі бути без добра,що не тліє в віках Їм би в море безсмертя пірнути чи літати вільніше ,ніж птах! Їм би в сонячнім сяйві горіти, будувать веселкові мости, а не скніти в ярмі,а не мліти... Як же хочеться їм чистоти! Щоб лилась стоголосо і дзвінко по земнім і небеснім ладу пісня матері--з тої говірки, що я вперше почув у саду.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
