| *
 * * 
 Начуваймося!
Свині не винні. Затягнулися
вічності шви. 
 Ми
живем на своїй половині, 
 А
за нами не видно мошви. 
 От
і все, що лишилося знати. От
і все, що нам, скрипко, заграй! Ми
свої попустили пенати І
пустилися за небокрай. 
 Але
там нас ніхто не побачив, Окрім
дерева за ворітьми. І
тому від жорстоких означень Недарма
ухиляємось ми. |