*
* *
Начуваймося!
Свині не винні.
Затягнулися
вічності шви.
Ми
живем на своїй половині,
А
за нами не видно мошви.
От
і все, що лишилося знати.
От
і все, що нам, скрипко, заграй!
Ми
свої попустили пенати
І
пустилися за небокрай.
Але
там нас ніхто не побачив,
Окрім
дерева за ворітьми.
І
тому від жорстоких означень
Недарма
ухиляємось ми.
|