Понад батьківським селом небо пахне стернями. Ми сиділи за столом з татом і вечеряли, де Чумацький Віз котивсь, косарі із косами... Тато в темряву дививсь на траву із росами. Зірка впала, ген, за гай в журавлину смугу, засвітила виднокрай, розбудила тугу. Говорили ми ввесь час про життя обкрадене... Прийшла темрява до нас хижістю забарвлена.
З роками задавлює туга за дитинством,за батьківським селом,за рідним і дорогим серцю і душі...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
