У мого однокласника Сергія Журавського бабуся із Баштанки,він часто розповідав про свої поїздки,от і запам"яталася гарна "кавунова" назва.
Розповім одну історію із життя,може використаєте десь. Жили в селі дві сім"ї, не зовсім поряд,а десь через кілька хат,віку вже немолодого,пенсіонери. І жили б спокійно і далі,якби не сталося сварки між чоловіками. А однієї ночі в однієї сім"ї сталася пожежа. "Друг" проснувся рано,ще до світанку, і побачив,що десь горить поряд,а коли зрозумів,що то у його заклятого товариша,то сказав :"То у Івана горить? То нехай собі горить!"
Не знаю,їй видніше Якщо серйозно,то вірш складено під враженням від одного теле-шоу,їх зараз багато,люблять покопатися в чужій душі. Загалом я їх не дивлюся,а цього разу зачепила історія дівчини,і я майже до кінця додивилася.