Зводиться ранок над світом
Світлом у синій імлі.
В сонці купається й цвіті
Тоне мій сад у селі.
Прибрано в батьківській хаті
Й затишно, як у раю.
Віком натомлена мати
Думає думу свою.
Відстані довгі між нами,
Повні тривог і надій.
Сумно тобі, моя мамо,
У самотині своїй.
Серце болить від чекання
В тебе на старості літ.
Вітру легке коливання
Кличе щораз до воріт.
Болю сховати несила
Стало тобі навесні.
Хочу щоб вперше простила
Ти за відсутність мені.
Скоро закінчу роботу
На виробництві чужім.
Витру з чола краплі поту
І повернуся в наш дім.
Відстані довгі між нами,
Повні тривог і надій.
Сумно тобі, моя мамо,
У самотині своїй.
|