На живій воді настояну І розлиту в десять чаш, П’ю отруту, неозброєний, Та волаю "Отче Наш".
Захопили і примусили, Затягли в святий Грааль. Молодого і безвусого Їм життя мого не жаль. Кожна чаша синім піниться, Закликає на той світ. Як помру, то хто ж залишиться? Хто продовжить славний рід? Обирати не доводиться: Випивати – так до дна. Дев’ять з них зі смертю водиться, А жива — лише одна. Лиш одна із них освячена, Не вгадаю, – то помру. Всі, отрутою збагачені, Так і звуть мене в труну.
Пропікає горло краплями, Я не ту обрав із чаш... Жаль, що ви в мій сон потрапили, А не я прийшов у ваш.
Каюсь, коли писав початок, не знав чим закінчиться )))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
