SITE LOGO
Пт, 19.09.2025, 08:43
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1121-1130
Страницы: « 1 2 ... 111 112 113 114 115 ... 530 531 »

avatar
Розстриножені коні стихії,
Потривожене небо від зречень,
І любов, яка душу не гріє
Ні у спеку, ані в холоднечу.
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Звиродніла Душа безупину
Всі віки у засліпленні блудить...
avatar
Лиш сонце, небо і ясні зорі -
Те, що єднає нас в різну пору,
Все інше тлінне, все вигорає,
Та й в рідних стінах нема вже раю...
Чи суть облудну змінити можна,
Як згасли в грудях всі іскри Божі?
Де ж світло світу, як морок всюди,
І навіть літом в душі застуда?!... shy
avatar
Може, але не робить, на жаль... shy
Дякую, Наталю, за оптимізм!
avatar
А, може, й нам розповісте цю неймовірну історію, а не лишень Наталі? ;)
avatar
Хай відчуванням чуда не вмирає,
А воскресає серденько зболіле,
Знов до небес від щастя зринуть крила,
Аби колись сягнути свого Раю...
avatar
У відьмину душу, що рай свій шукає,
Теплом всюдисущим любов проникає.
Віднині ти вільна, ти не полонянка!
Кохання всесильне – згориш до останку
На пристрасті ватрі, де мрія іскриться,
Вона того варта.То ж, відьмо, наситься!
О, Боже, ти вільна, хоч натовпу осуд
Таких, як ти, сильних, у жертву приносить...
У середньовіччі палили вас, відьом,
Так було одвічно, від цього всі біди…

У відьмину душу, що рай свій шукає,
Вдивляюся дужче. Ти справжня – яка є?...

Було діло... shy
avatar
Прагнеш в кохані вічі Ти зазирнуть, як колись.
Літо - бентежна вічність, де дві душі обнялись.
Світ особливо милий влітку тобі, мов рай,
Лиш надломились крила... Може, зцілитись пора? shy
avatar
Знову морок ліг на плечі,
Ніч – то час душі розп'ять,
Час для свіжих самозречень,
Недописаних міжрядь,
Недомовлених освідчень,
Пошматованих сердець,
Як вужем у душу відчай
Заповза в глухий кінець,
Час розвіяних ілюзій
І нав'язливих примар,
Коли друзі – вже не друзі,
Обезкрилений Ікар,
Час на пошук вічних істин
І божественних начал,
Коли думам надто тісно,
Слізно скапує свіча,
Коли янголи іскристі
Обіймають крильми нас,
І поет, немов провісник,
Проника крізь простір-час...
avatar
Душа моя обвітрена,
Обвуглена, обдощена,
Яскравою палітрою
Веселок запорошена.
Із крилами обдертими,
Які грішать і каються,
До сонця розпростертими,
Що зір ясних торкаються.
І росами, мов перлами,
Сіяють в Божій милості,
З оголеними нервами,
Що хворі надчутливістю.
У битвах пошматована,
Знекровлена, обпечена...
Та небом зацілована
І на любов приречена! s-8
avatar
Оксана Романів є на ПМ. Зараєструйся там, твої вірші витримають будь-яку критику ( а там вона найсуворіша), а ще там багато гарних і сильних авторів. Щасти! da-48
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz