Дай, Боже, крила Вам відростити І полетіти у вічне літо, Де чисті роси вмивають землю, Де вічне Світло розвіє темінь, Де спраглі душі себе наситять І небо стане для всіх привітне!
Мабуть, не кожному збагнути вищі суті, Не всім плекати мрії в небо-висі - Чиясь душа облудою закута, Вуста одну виплескують отруту, А хтось не бачить й сонце променисте. Серцями перероджуємось в камінь, У мороці світів шукаєм Правди, А совість заростає споришами...
Відкинь жалі, забудь свої всі драми, Живи наповну - є чого заради!
Забули про щирість й відвертість, Вдягли собі маски потворні, На "біле" всі кажемо "чорне", У ближньому бачим лиш жертву. Не вмієм людей цінувати, Ми проти усіх компромісів - Тому такі болісні втрати Й так важко до берега плисти...