Пані Валентино, я про тих, що виплескують у світ людиноненависництво і розбрат ( принаймі тут на Анумо), а говорити правду потрібно, якою б гіркою вона не була, але доброзичливо і без огульних образ, тоді вона (правда) буде стимулювати до вдосконалення, а не озлоблювати ще дужче і протиставляти...
Ірино, може варто ще подумати над римами "пішла - я, двері - проблемі, подам - віддам", трохи образів добавити. Ну, до прикладу - І вчасно я, мабуть, пішла, Закривши двері за собою, Моя поранена душа Уже втомилася від бою. Руки своєї не подам, Бо совість вже закрита в бочці, Як камінь сточує вода - Тьмяніє в сірих душах сонце...
Хочу вірити, що цього разу "не допустить". Та історія знала різні випадки, статистика "зникнення" говорить про протилежне... Тішуся, що мої "думки висвітлені вміло" і зрозуміло. Дякую!
Щойно натрапила на недавнього вірша Віктора і моєму здивуванню не було меж, коли побачила коментарі під ним. В мене таке враження, що частина анумівців підхопили якусь дивну бацилу - хворобливе бажання постійно шукати ворога "навіть у кущах за хатою" і виплескувати жовч у навколишній простір. Вам що - "пороблЕно" чи що, як кажуть у нас на Галичині? Скажу відверто - ваше взаємопоборювання так негідно і жалюгідно виглядає, що вас після цього"цвітом нації" язик не повертається назвати. Ну де ви берете стільки ненависті і людиноненависництва? Ну де це "добре і світле", яке ви декларуєте на кожному кроці, перехресті і навіть в метро? Краще до церкви сходіть і покайтеся, бо ваша всеохоплююча злоба дошматує цей світ до кінця! Сумно аж до сліз...