Хоч не видно і не чути - Прожену від Тебе смуток, Хай розвіється з туманом, А в душі весна настане!
Взимку, осінню і літом Я весною в Тобі квітну, Я - тепло в Твоїй долоньці І промінчик ніжний сонця. Я - в цілющих ранку росах, У верби пожовклих косах, У зорі яснім промінні, У грибних дощах осінніх, В журавлинім "кру" прощальнім, Яке лине в далі дальні, У шаленім вирі вітру, У безмежності палітри На землі і небокраї, Де лиш янголи літають, У Твоїй нестримній римі І у Вічності незримій...
Я - Твоя хмільна неволя І цілющий лік від болю, Трунок дивного кохання І мелодія мовчання, Я - відлуння Твого серця І пульсація інерцій, Я - вода, що точить камінь, Світу Суть поміж рядками, Твоїх крил бажання лету І одвічний сум поета...
Я - у Тобі і крізь Тебе, Я - маленька крихта неба. Я усюди. Поза часом. Мій вогонь повік не згасне!
Мабуть, буде добре, мабуть - поміж нами, Загояться рани, омиті вітрами, У ніжнім промінні розквітнуть жоржини, Замріяні мрії у небо полинуть, Барвиста палітра заграє на сонці... Тримаю тепло Твоє досі в долоньці!
Як же гарно тому рясту, Що обняв його любисток! Що потрібно ще для щастя? - Милуватись падолистом, В небо чисте зазирати, Обійматись під зірками, І стеблом єдиним стати, Що пробити зможе й камінь.
Переплетені стеблини, Перехрещені бажання. Наші мрії в ніч осінню Проростають в замерзання...
Привіт, Ігоре, я вже скучила на нашими поетичними діалогами! Не маю часу так багато, як раніше, сидіти у віртуальному просторі, бо місяць тому видала нарешті свою збірку, презентувала її на книжковому Форумі, провела свій великий творчий вечір, тепер багато виступаю по всіх усюдах і маю ще купу замовлень на творчі вечори - по школах, гімназіях, реабілітаційних центрах, виправних колоніях, а також університеті та ін... Пішла у "творчий загул" За коментар - особливе дякую!