Колись давно, понад 10 літ тому, була знайома з одним стареньким поетом, котрого без перебільшень можна назвати Майстром пера і велетом Духу, коли він почитав сотні моїх віршів (я тоді вважала, що це вірші), Він мені сказав - "Наталко, тут нема поезії, це римована проза". Лиш по сплину десятка літ, написавши не одну тисячу творів, вважаю, що саме зараз у мене деколи з душі лине ПОЕЗІЯ, все інше - проза, що деколи римується... Вчитись і вдосконалюватися потрібно постійно, ніхто з нас не є ідеальним. І ще - варто дослухатись порад колег, у яких багатий життєвий досвід і є чому повчитись!
Ріка життя Тебе несе Без вороття. Здолай усе - І воду, й брід, Пороги зла, Зневіри лід, Вогонь до тла, Зневір дощі, Облуди град... Хай на душі Панує лад!
Хоча й не випаде щаслива долі карта, Щоб там не сталось - все простити варто. Тягар жалів залиш навік в минулім, Лише б любов у серці не заснула, Лише б вогонь у нім не загасити... Вона простила й Ти зумій простити!
Цікаво написано, хоч і одними фактами, без особливих творчих фарб. Зупинятися не варто, бо якщо до доброї суті додати ще й форму - буде що показати людям.