Дякую, Ірино, та це найменше, де я потребую удачі, з творчістю у мене все дуже добре, адже пишу для душі, душею, а ще деколи дарую свою писанину душам ближніх. А з тунелю справді можна й не вийти, особливо тоді, коли не бачиш світла в його кінці. Бажаю Вам завжди знаходити Світло і не блукати темними тунелями (манівцями)! А найтемніша пітьма, зазвичай, не у світі навколо - а у власних душах...
Такі вірші говорять про характер автора значно більше, аніж може вміститись в десятках рядків автобіографії... тепер мені зрозуміло, чому автор так вперто не дослухається до жодної поради колег по перу, вважаючи свій "стиль" досконалим і неперевершеним. Усі ми можемо помилятися і лиш сильні і мудрі визнають власні помилки, скільки б літ вони не прожили на цім світі... "П'єдестал" і "бездарність" ну дуже вже погано римується, до речі...
Ой, що тут коїться, лишень Погляньте люди добрі - Ще не ліг спати білий день, А що вони тут роблять - Куйовдять "чуба" (чи там як), Привіти шлють гарячі... Я вже червона, наче рак, То не Мартин - а мачо!
Так, Таєчко, він має парочку років, колись написаний як коментар на вірша Оксани Мазур ( художниці, що ілюструвала мою збірку). До речі, Оксанка вже на Анумо, лиш вона ще не активована...