Упали з берізки, Листки на доріжки. Для рідної мами, Немов телеграми… Для мами – Землиці, Що жде їх в світлиці…
-Прийми нас на зиму,
В палату незриму
На теплу подушку, Мене і подружку. І мовила мама: - У чому тут драма? Лягайте тихенько, Зима вже близенько, Накриє вас снігом, А вітер, набігом, Розкаже вам казку. Зробіть тільки ласку, Стеліться на мене… -О, дякуєм, Нене! З тобою ми в парі, Як в теплім кептарі, Заляжем на зиму, Під теплу перину.
Колись мені мама співала "Білесенькі сніжиночки" Миколи Вороного замість колискової. Цей вірш трохи перегукується з Вороним, думаю теж гарна колискова вийти могла б. Хто б ще взявся за мелодію.
Ну, Катю, тоді пишіть про вербу в чоловічому роді, а про дуба - навпаки, переконуючи себе та інших, що все правильно, а у світі й не таке буває...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
