Пані Катерино, це я тішуся, що є почутою і підтриманою такою Людиною, як Ви! А цьому віршу понад 10 років, він і справді десятки разів звучав на багатотисячних вічах ще у передМайданні часи... були часи...
На Скрижалях Душі закарбовано прагнення волі, Та від вражих ножів тінь зависла на рідному полі, Від наруги над Духом свобідним гірчить полиново, На облуди хресті розп"яли найсвятіше вже - МОВУ...
Гадаю, МЕНТАЛІТЕТ народу складається з маленьких частинок - з кожного з нас. Чи не досить жити гаслом "моя хата скраю..."? Квітів не дарую, але підтримую кожне Ваше слово, пані Алло!
Отримала у приват вірша Романа Лесюка і не втрималася, аби опублікувати його тут, навіть без відома автора. Сподіваюсь, він не буде за це на мене ображатися.