Падіння, злети, камені огненні... Сріблясті пера, глиби, чорнотінь... Воскресне Сонце...білобожий кінь... Глибокі рани і пісні спасенні...
Іде війна почата не сьогодні- Не вчора в бій пошиті хоругви! І не за дрібку влади й булави Стинають крила ангели в безодні!
За речі більші, незрівнянно вищі,- Це речі вічні- це людська душа! Ніхто те поле бою не лиша!- Там тільки чорні гори попелища...!
Від поєдинків- жар, від кроків- скрипи..! Ще й під ногами магма не остигла... А де ж грунти щоб річечка побігла?! І щоб коріння дало корінь вглиби?!
І небо де, розвіяне від пилу?! Від сумнівів?,надиблених спокус? Зневіри проникаючий укус Підточить в простих днях, послабить силу...
А ти іди!!!-Попереду світання! Ще хоч півкроком сходу дотягнись! На тім мості людиною озвись, На тім хиткім- над прірвою вагання.
Бо це пора, коли потрібно встати! Коли потрібно звестися і йти! І як потрібно в собі віднайти Прояснення,щоб в той момент не спати!
Знайти зерня незнищеної Віри, Той незатертий острів Доброти, Мов крижма для твоєї наготи З полотен Духу і Любові міри.
Під тим Вселенським розумом трицілим, Два стержні: чорний,білий,- змії- ріки. А ти звіряй ,куди зробити кроки... . Твій правий вибір є тим плодом спілим
В момент,коли ти є мішень відкрита- Той плід тебе від страти захистить! Лиш ти війну ту зможеш зупинить,- Вона сама сповна не буде сита...
А ти і є носій отих двобоїв, Отих міжгалактичних пожарищ! Тих зоряних незміряних горищ! А головне, щоб душу не роздвоїв
Ta не піддався солодощам світу, Бо то-лиш декорація і грим, Оманні стезі солодкавих рим... Тримайсь одного Світлого завіту!
Одного лишень поруху крила, Щоб воскресати Феніксом у бій, Де страхів шерехоче сірий рій Над кратером ожилого жерла,
Котрому мало ще, котрому мало! Пригаслих душ! розчавлених лампад! А ти вже сам створи у собі лад Зловивши тінь свою, урвавши жало!
Будуй в собі з конструкцій незнищенних Високі щабелі і не корись Поганим снам,- бо ще тобі колись Засяє Сонце в полуднях щоденних!
ДУЖЕ глибока річ по своїй суті, хоч непідготовленій Душі важко буде її збагнути... Лиш де-не-де збивається ритм і наголоси, та це можна допрацювати, аби ця річ стала досконалим гімном Світлу!
Щиро дякую Валькіріє, за увагу і за те, що зуміли заглибитсь у твір. Стосовно ритму- я знаю, що є там огріхи, але бажання подати суть настільки перевищувала потрібність дотримання форми, що я це зробила, як виключення. Це щось таке, як модуляція в музичних творах( це узаконений виняток) Я часом, дуже зрідка , користаюся цим винятком, заради емоціного напопвнення.Ще раз дякую!
Я заглибилась так у твір, бо колись, понад 10 років тому, коли тільки почала писати, таких речей у мене було дуже багато, в них було багато суті, хоч вони і не були досконалі формою, це була така собі розмова моя з власною душею, зі світом і Світлом, тому я й Вас дуже розумію.
пані Роксолано, хороший вірш!!!=) правда, важкувато читається, щоб повністю проникнутись,слід не один раз читати.. також хочу відзначити дуже вдалу назву..
Дякую, Іване, що читаєте. Назва твору відповідає дійсності- це те слово, що я хочу залишити своїм синам після себе.Важко читається, бо дійсно до таких віршів треба бути вготованим життям- вік також залежить...В мене є різнопланові речі, якось викладу на сайті і простіші. Дякую ще раз!
Твір потужний, глибокий за суттю ....але - погоджуся з думкою Наталі - недопрацьований. У цьому місці: Де ті грунти?!- там річка би бігла... спотикається ритм.
Читаючи Ваш вірш, Роксолано, згадав полум'яну поезію Лесі Українки. Ви така тендітна, мила, чуйна і... раптом неймовірний емоційний вибух! Такий глибокий, громадянський, патріотичний, філософський твір! Такий земний і водночас космічний! Я відчув справжню естетичну насолоду! З одним не погоджуюсь: це заповіт не лише Вашому сину, Вашим дітям, але і моїм, і, сподіваюсь, всім, хто йде за нами... Браво!
п.Олександре, Ваша, наздвичйно висока оцінка в коментарі, підіймає мене на дусі , як автора,- та і зобов"язує водночас до високоякісності твору.Отож обіцяю всім, хто виклав коментарі до цього вірша, віднайти всі слабинки щодо форми, та удосконалити її.
ПАНІ РОКСОЛАНА . Я ВСІ ВАШІ ТВОРИ ЧИТАЮ З НАТХНЕННЯМ. Я ЦЕЙ ЧОМУСЬ ПРОПУСТИВ. ПРОСТО СЛІВ НЕМАЄ, СКІЛЬКИ ЦІННИХ ЯКОСТЕЙ ВКЛАДАНО ДО ВІРША, ЩО ПРОСТО ХОЧЕТЬСЯ СТАТИ НА КОЛІНА І ПОДЯКУВАТИ БОГУ, ЩО ВІН ВАМ ДАВ В ЦЮ МИТЬ ВСЕ, ЩОБ ВІРШ БУВ ПРЕКРАСНИЙ ДЛЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНІ. БРАВО.
З мене поганий критик, бо вважаю, що коли людина пише і старається донести свою думку до читача, то вже заслуговує похвали, а ваш глибокий вірш і подавно. Тому 5+
п. Катрусю, красно дякую Вам! Хоч моя життєва філософія вчить мене не дбати про зірочки, та все одно приємно , що засвітили ту п"ятірочку. Віддаю їх в руки мому Творцю, бо тільки Він сповна на це заслуговує.Рада, що вірш торкнувся і Вашої душі.
Не знаю, як твір сприйняв син, але мені вірш дався важко і не тільки тому, що великий за обсягом, проте, на причини цього вже вказали в попередніх коментарях... Роксолано, старайся уникати дієслівних рим!
Вікторе, цей твір і справді сприймається людьми по- різному- а воно і не дивно, адже ми,люди усі різні, із неоднаковими смаками, поглядами.Щодо мого сина, то мушу зазначити, що він до розуміння цього твору ще не доріс. Щодо обсягу: відкриваючи дверцята літератури на поетичні стезі можемо побачити різнобарв"я жанровості- і там далеко не всі вірші- короткі.Там і балади, і оди, поеми, та, зрештою: хіба Щевченків заповіт у три катрени? Ні, і не програє від того. Щодо зауваг до форми твору- то я дещо вже поправила і працюю над цим ще. Дієслівних рим на цей немалий твір- зовсім небагато- переважно вони ріжуть вухо, коли їх надмір. І ще, Вікторе, скажіть будь-ласка, що Вам далося найважче у цьому творі?
Змістом я вражений, хоча може ваш син "не доріс до розуміння цього твору", (це ж треба було написати такі слова після інших до саме цього вірша - ну ви мене я думаю зрозуміли ) та я все зрозумів, а щодо "солодкавих рим" мені здається що потріюно все таки шукати гармонію і римам і структурі і змісту, хоча звісно ви маєте рацію саме Зміст - найголовніший.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
) та я все зрозумів, а щодо "солодкавих рим" мені здається що потріюно все таки шукати гармонію і римам і структурі і змісту, хоча звісно ви маєте рацію саме Зміст - найголовніший.