Там, де хлипка драговина
Простерлася понад рікою, -
Налитий світлом аж до дна
Дзвенить ручай між осокою.
Вода
прозора, ніби скло,
Здавен цілющу має силу, -
Кому боліло і пекло
До
джерела того ходили.
Брели понуро звідусіль,
Стежки долаючи та втому.
Прийшов і я, відчувши біль,
Донині тілу невідомий.
Сьорбнув цілющої води,
Нагнувшись низько у поклоні,
Щоб він покинув назавжди
Й недуг не відати до скону.
До джерела приходьте ви,
Як безнадія душу зборе, -
А ти, струмок, дзвени, живи,
Зціляй і немічних, і хворих!
14.10.11.
|