Вода Дзвонкової криниці - Вірші про друзів

Всього коментарів: 18
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Davudenko • 14:06, 17.10.2011 [Лінк на твір] ПАНЕ ВІКТОРЕ. ЗВИЧАЙНО ПРИЄМНО ЧИТАТИ ВАШІ ВІРШІ, ЦЬОГО НЕМАКУДИ ДІТИ. 0Спам 5 Did • 19:55, 17.10.2011 [Лінк на твір] Дякую вам, Іване. 1Спам 2 Asedo1949 • 14:22, 17.10.2011 [Лінк на твір] Дуже гарний вірш. Читається легко так, ніби відчуваєш, як струмениться чиста, прозора вода у струмочку.Пане, Вікторе, як на мене, то здається що у стрічці " Щоб він покинув назавжди" краще б звучало, щоб біль.... наче зрозуміліше, а втіим, як ваша воля. Вибачте! 0Спам 6 Did • 19:59, 17.10.2011 [Лінк на твір] Катю, а що тоді робити з двома "б" - "Щоб біль..."? Дякую вам за небайдужість. 1Спам 3 Roksa • 16:07, 17.10.2011 [Лінк на твір] Вікторе, понад усе сподобалася тематика.Варто зазначити, що територія України ряснить чудотворними джерелами, а саме: місцями , де відбувалися з"яви Матері Божої.Дуже важливо через вірш доносити такі відомості до людей, що Ви і робите- це гарно. Це однозначно - 5. Сам твір мелодійний за звучанням, гарно витриманий у формі, динамічно досить одноманітний, але тут так і треба. Хочу для себе уточнити дещо стосовно наголосу: " Кому боліло і пекло До джерела тогО ходили." тогО- це дещо калькування з російської, (не забить тогО вечера) тОго - це український варіант. В укр. мові такий наголос може бути тільки у випадку : "А чого ти туди їздив, Андрій?"- той не бажаючи вдаватися в детальну відповідь, сказав: А тогО що...."Але тут легко поправити це" Кому боліло і пекло До тОго джерела ходили.". А в цьому місці рябuть сполучником "І":Стежки долаючи( і) втому. Прийшов (і) я, відчувши біль, МОжна просто забрати (І) тут :Стежки долачючи утому, прийшов і я, відчувши біль" Дякую за гарну поезію.Натхнення Вам! 0Спам 7 Did • 20:20, 17.10.2011 [Лінк на твір] Колись уже я римував "пЕкло - запЕкло", і про яку пекло йшла тоді мова і як запекло я боронив себе від тогО пекла, пояснювати, мабуть, не потрібно, а щодо тогО, як мені пече сьогодні, а комусь пеклО у минулому часі, сподіваюся, ти, Роксолано, зрозумієш сама, адже це так просто, досить взяти до рук тлумачного словника. До речі, звідтіля ти зможеш іще довідатися про те, що в українській мові в любому варіанті тогО пишеться з наголосом на другий склад. Мені зовсім незрозумілий, правда, твій острах щодо походження цього слова, переконливо тебе запевняю, що русизмом тут і не пахне. А я люблю писати так, щоб читач зробив вдихання на першому слові, а його видих був уже разом із словом останнім. Між двома приголосними голосний сполучник зовсім не зайвий, а просто необхідний для милозвучності та легкого читання, а в багатьох авторів - усе навпаки... Щиро вдячний тобі за змістовний коментар. Навзаєм!.. 0Спам 12 Roksa • 22:48, 17.10.2011 [Лінк на твір] Не майте за зле, Вікторе,- я з добра.Так, слого (того) має два наголоси, а саме для того, аби використовувати його в різних знеченнях: (тОго,) як вказівне слово, тогО ( що) в значенні (тому що).Але, звичайно в поетиці є винятки: це і змінна ритму у вірші, і блукаючий наголос- це наіть і класики поезії застусовують у своїй творчості. Та все ж, використовуються такі модуляції в тому випадку, коли це змістово виправдано( немає заміни).У Вашому ж випадку дуже легко можна це виправити надавши слову (тОго)- природній за значенням до нього наголос. В (любому), БУДь- ЯКОМУ випадку, перше слово, звичайно, за авторм.Дякую Вам! 0Спам 14 Did • 22:56, 17.10.2011 [Лінк на твір] Де ти побачила, щоб прислівник "того" мав наголос на перший склад? Ну, де?.. 1Спам 4 Pylyp • 19:02, 17.10.2011 [Лінк на твір] Здорово! Особливо після ремонту Роксоланою! Сам люблю такі коментарі: корисні і з любовю. 0Спам 8 Did • 20:23, 17.10.2011 [Лінк на твір] Пилипе, а власне що потребує "ремонту"?.. Дякую вам. 1Спам 9 Валькірія • 21:38, 17.10.2011 [Лінк на твір] Вода жива. І ти живи, Зціляй і немічних, і хворих, Хай Слово лине у простори, А там, де морок був ще вчора - Ти світлом світ цей онови! Теплом наповнюй аж наскрізь Схололі від зневіри душі, Нехай засяють вони дужче, А те, що вічне й невмируще, В житті своїм візьмуть за вісь! Душа прозора, мов кришталь, Вона іскриться, наче промінь, А якщо й раптом від утоми І потьмяніє - все ж невтомно Стежками істин йтиме далі. Пірни в правічне джерело, Сьорбни цілющої живиці, Не бійся серцем дотулиться, В собі відкрити дар провидця, Щоб Слово праведне збулось! І ми прозрієм від оман, І воскресатиме дух вільний, Бо не розтяти пуповини Яка крізь нас і Україну... Стань джерелом цілющим, стань! 0Спам 10 Did • 22:38, 17.10.2011 [Лінк на твір] За такий коментар, Наталко, - , від щирого серця... 0Спам 11 Валькірія • 22:39, 17.10.2011 [Лінк на твір] 0Спам 16 Did • 23:05, 17.10.2011 [Лінк на твір] 0Спам 13 InhearT • 22:51, 17.10.2011 [Лінк на твір] чудовий вірш!) не знижуєте планку)) і знову отримуєте від мене 5 і щирі оплески)) 0Спам 17 Did • 23:06, 17.10.2011 [Лінк на твір] Дякую тобі, Іване. 0Спам 15 metman17L • 22:58, 17.10.2011 [Лінк на твір] "А ти, вода, дзвени, живи, Зціляй і немічних, і хворих! " Прийміть і від мене: 0Спам 18 Did • 23:07, 17.10.2011 [Лінк на твір] Сказав щиро, Василю, правда... Дякую тобі.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі