В.К.
Завершаться скоро трагедії, драми, Любов життєдайна журби сточить камінь, У ніжнім промінні розквітнуть жоржини, Замріяні мрії у небо полинуть, Холодні тумани розвіє світання, Роз'ятрені рани загоїть кохання, Барвиста палітра заграє на сонці, І я, наче чайка, на Твою долоньку Тихесенько сяду, омита вітрами, Аби вже не було розлук поміж нами!
|