Привід

Надвечірньою порою,

   Цвірінчанням невпопад,

Горобці веселим роєм

Розтривожили мій сад.

Розбудили сонну тишу,

Ледве день осінній стих.

   Позбивали пил на вишні,

                         Із листочків золотих.

Розхитали в’ялі стебла

                       Посивілих полинів, -

                       І так само стрімко в небі

                          Їхній гам віддаленів.

                      Щось принадне та мрійливе

                          У душі од тих гостей

                       Залишилося, як привід

                         Написати вірш оцей.

                                                      15.10.11