Надвечірньою порою,
Цвірінчанням невпопад,
Горобці веселим роєм
Розтривожили мій сад.
Розбудили сонну тишу,
Ледве день осінній стих.
Позбивали пил на вишні,
Із листочків золотих.
Розхитали в’ялі стебла
Посивілих полинів, -
І так само стрімко в небі
Їхній гам віддаленів.
Щось принадне та мрійливе
У душі од тих гостей
Залишилося, як привід
Написати вірш оцей.
15.10.11
|