О.М… Жовтнева заметіль Приваблива напрочуд. Твоя печаль звідкіль, Скажи, якщо захочеш? І очі, і чоло У кучерях волосся. Те, що в житті було В них золотом вплелося. Не треба сумно йти У пошуках удачі. Якщо смієшся ти – Од радості я плачу. Сльозу зітруть вітри, Коли весна настане. Ти тільки не гори У полум’ї багрянім. Узавтра віднесе Час настрій твій удовин. Помріємо про все У Вишгороді й Львові. Адже багато див На нас чекає в світі. Тебе я полюбив В осіннім розмаїті. 08.10.11
Знав би ти, Андрію, що ЛГ мені написала в коментарі, коли його прочитала. Я написав його, близько її не знаючи, лише раз бачивши і трошки знаючи біографію цієї людини, а вона говорить, що вгадав із усім... Дякую тобі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
