Так, Ярославе, погоджуюся, цей список можна продовжувати до безкінечності, але все ж найважча боротьба і не лише жінки - це боротьба з самою собою, аби залишатися Жінкою, але найперше - Людиною у цьому облудному людино ненависному світі...
Якщо з першим я згідна на всі сто (смерті у загальноприйнятому розумінні немає), то з другим та третім я могла б посперечатися, але тут не робитиму цього. Дякую Вам за цікавий коментар!
Це мені колись наснився сон, в якому я була амазонкою, їздила на коні в облаштунках, мала своє невеличке військо і в одному бою мене вбили... Зібрались навколо мого тіла мої жінки-воїни і кричали "Магдалена, Магдалена!". А я зверху зависла душею над полем бою і сумно дивилася на своє закривавлене тіло... Ось так народився цей вірш
Воскресіння душі не залежить від віку, Ти живий, поки серце спроможне любити. Ще ніхто не знайшов нам від старості ліки, В інший спосіб ти спробуй себе відродити. А для цього – вдихни аромати світання, Свіжий вітер нехай твоє серце бентежить. І тоді ти відчуєш – безсмертне кохання, І тобі мить щаслива від нині належить. Ти омийся в проміннячку літнього сонця І на мріях крилатих полинь аж до неба. Лиш відкривши у душу всі навстіж віконця, Зрозумієш нарешті – воскреснути треба! Воскресай! І не бійся себе обпалити, Чи осліпнути в променях свого кохання, Бо не варто і дня без вогню цього жити І не вірити в щастя, що йде зі світанням!
Сашко, задум дуже хороший і тема дуже серйозна, тому хочеться під цей досконалий зміст підвести ще й досконалу форму, аби вірш звучав, як набат. Мені трохи ріже слух у першому рядку "досить рвана", може варто подумати ще над цим. Я би навіть сказала, що у нас не двоголосся - а стоголосся. В останньому рядку зовсім збився ритм і це псує загальну картину, спробуй удосконалити. Віднеслася до Твого вірша, наче до власного, бо тема мені дуже близька, з подібною тематикою я вже багато років виходжу до тисячних аудиторій. Щиро, Н.К.
Дякую, Олександре! Приємно, коли твоїм словам вірять, ось вчора, наприклад, на одному поважному сайті цього мого вірша рознесли у "пух і прах", не залишивши у ньому жодної живої фрази, звинувативши мене у всіх можливих злочинах проти Поезії, і таке буває...