SITE LOGO
Чт, 18.09.2025, 07:11
Меню сайта
Наш опрос
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1421-1430
Страницы: « 1 2 ... 141 142 143 144 145 ... 530 531 »

avatar
А ми досі під враженнями ходимо і цілий день слухаємо пісеньки Оксани і Катрусі... prigun1
Хто там не побував - багато втратив! tongue
avatar
Десь бродить Русалка в краях неозорих,
Шукає загублений рай.
У пісню виплескує відчай та горе,
Як болю в душі понад край.
Русалонько, в небо, у далі далекі
Ти встигнеш полинути ще,
Щоб, може, колись повернутись в лелеці,
Чи впасти на землю дощем.
Але, як душа таланом доторкнута
Й добро – її істинна суть,
Ніхто не завадить Людиною бути
У кожнім з життів, що прийдуть!
avatar
Жінка-рибо, донько моря,
Люба посестро моя,
В піднебессі неозорім
Десь горить твоя зоря,
Хвиля в груди б'є щосили,
Очі ріже сіль морська,
Ти ж плекаєш власні крила
Там, де в інших – лиш луска.
Хвиля піниться іскристо,
Вітер хмари розганя.
Щоб це море переплисти
Мало буде ночі й дня.
Десь ховає срібло-злато
Дна морського каламуть.
Звикла мертвих цілувати?
Це в минулому, забудь!
Знаю, в серці так солоно
Від печалі й самоти.
Хай мине ця ніч безсонна
І згорять старі мости.
Знаю, хочеш вічно жити
І любов нести у світ.
Відпусти несамовитість –
Крила просяться в політ!
avatar
Та в чім же винний Прокруст,
Що повно замкнених вуст,
Закритих в панцир сердець,
Що йдуть в ярмо навпростець?!
Душа, закована в страх,
Сум, що виношуєм в снах,
Біль непромовлених слів...
Хіба ж це хрест королів?!
Не слід Прокруста винить,
Що ми свою ненасить
За світлом Правди й Добра
Втопили в хвилях Дніпра,
Не втамувавши її.
Всі програємо бої,
Поразки – звична нам річ,
Бо вже давно з наших віч
Не пломеніє вогонь.
Та прошу: «Боже, боронь
Нам далі скніти в багні
Своїх страхів і вагань,
Розчарувань й нарікань!».
Все ж – краще згинуть в борні!
avatar
Що це душу ятрить?
Може, згірклий минулого спомин,
Чи душі споконвічна утома,
Чи за світлом й добром ненасить?
Чи облудні слова, що злітають
З вуст людців, що забули про честь,
І на власно змайстрований хрест
Твою душу щораз розпинають?
Може, смуток за згубленим щастям,
Чи давно скам’яніла журба,
Що згинає Твій дух, мов раба,
Наче серце в її лише власті?
Що це душу ятрить? -
Може, відчай від втрат дорогого,
Чи колюча від терня дорога,
По якій Твоя доля біжить?...

І мені також душу ятрить... shy
avatar
Любов насправді - непроминуща,
Усі загоїть сердечні рани.
Життя щомиті любімо дужче,
Йому хай лине повік "Осанна!" happy14
avatar
Вигнаних з раю
Бог не лишає,
хоч і встеляє
до ніг нераз
тернями,
спостерігає -
де ця душа йде?
чим же засіялась -
світлом
чи скверною?...
avatar
Дуже стрімко, різниця в пару місяців надто відчутна. Якщо рухатимешся таким темпом - скоро тобі не буде рівних на Анумо tongue Молодчина!
avatar
Якщо це правда - тисну лапу! ;)
avatar
Миколко, вірш дуже добрий, я б сказала дорослий, та чомусь мені видається , що тут попрацював ще хтось окрім тебе...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz