БУТИ МАТІР’Ю

Бути   матір’ю -  це спершу пройти довгий шлях внутрішнього становлення,  пережити цілий ряд зовнішніх трансформацій: дитина – дівчина – кохана – жінка , щоб аж потім прийняти це високе покликання, стати співучасницею Божого  промислу –  бути матір’ю.

Бути   матір’ю -  це добровільно принести в жертву себе заради іншого, це відчути коли в тобі дві душі  але  одне тіло, пережити час коли берегом твоїх хвилювань у вітрах  болі породільних мук  полегшено проноситься благословенний крик появи на світ нової істоти - найріднішої, найблищої, найбажанішої  для тебе.

Бути   матір’ю -  це стати теплим сонцем у посмішці,  ясним небом у погляді, ніжною зіркою у полум’яному дотику для свого малюка, розлитися океаном чуйності, лагідності і дбайливості у ставленні до свого улюбленця.

Бути   матір’ю -  це постійно відчувати круг колючих переживань, що глибоко проникають   у твоє серце щоразу,  коли ти переймаєшся здоров’ям свого немовляти, наповнюєшся трепетом , бачачи  процес становлення і віддалення рідного дитяти,  проявляєш надмірну стурбованість у протистоянні обставинам долі, виявляєш усю свою материнську турботу і ласку, прищеплюючи йому любов до усього живого. І це твій   найвеличніший вияв поваги і подяки Творцеві   за неоцінений дар материнства.

Бути   матір’ю -  це прийняти весь тягар відповідальності за збереження сімейного затишку і благополуччя родини, це клопіткі намагання створити свій маленький оазис святості в свавільній пустелі буденності, виснажлива боротьба за утримання кораблика родинних стосунків в розбурханих хвилях негараздів, непорозумінь, розчарувань. Розуміючи, що ти не тільки продовжувач роду людського, а  і його оберіг від усяких зазіхань зла.

Бути   матір’ю -  це  врешті решт досягти вершини своєї привабливості прийняти найповажніший титул  – бабусі, щоб увійти в той блаженний час, коли  Божа благодать щедро осипає  тебе посмішками і поцілунками вдячних онуків. Це та щира  винагорода за твій нелегкий земний шлях, за твою клопітку і виснажливу працю, за твої недоспані ночі. І ти все ще продовжуєш роздавати себе до останку, молячись і благаючи у Бога для них доброї долі.

Бути   матір’ю -  це  одного разу зібравшись у тісному родинному крузі за святково прибраним столом, ще раз поглянути на свій пройдений життєвий шлях, мовчки попрощатися з  ріднею і відійти за далекі обрії. І  зробити це якомога тихіше і непомітніше,  щоб цією вимушеною розлукою не  завдати близьким болю.  І це, мабуть, те єдине, в чому ти не матимеш успіху. Твоя відсутність відчуватиметься скрізь,  твої рідні ще довго не зможуть оговтатися та змиритися з цією непоправною втратою,  вони ще  довго згадуватимуть твоє тепло, твою ласку, твою доброту.  Їм так не вистачатиме твого слова, твого розуміння, твоєї підтримки, твого материнського світла.