Погоджуюсь, Вікторе, хоча цього вірша я присвятила матері Сергія Ясенича, вірші котрого я почала тут друкувати, до речі, я минулого року випадково дізналася, що з цього вірша "зроблено" вже дві пісні і їх вже співали у Львові (а я ще не й не чула...) ось така історія...
Так, Вікторе, а коли знаєш, що це не просто слова, що римуються, а вони наповнені глибоким змістом і саме життя є цьому свідчення - кожне таке слово відлунює у моїй душі і вже залишається у ній навічно...
Ну не знаю, мій Муз останніх 10 років проживає у іншому вимірі, тому раджу пошукати собі Музу в нашому світі, переконана, що серед живих жінок також є хороші Музи...
Стоїть Вкраїна знов на рубежі, Здається, крок до прірви розділяє. І знов вустами підлості та лжі Державу на шматки хтось розриває. Це прагнуть ті вершити вищий суд, В яких на це – ні совісті, ні права. Але Майданом зцілений наш люд Змете з шляху до Правди все лукаве. Вже досить нам уроків поколінь, Кістки яких розкидані світами, Віків ярма, недолі і терпінь – Не хочем ми криваві більше драми! То ж хай вуста лукаві замовчать, Які нас закликають до розбрату. В один кулак зберемо славну рать І бедемо тепер перемагати! Нехай з очей спадає пелена І мудрим хай стає народ великий, Бо є в нас Україна лиш одна, Це – наша Україна аж до віку!
Я впевнена, Ярославе, що так воно і є, я завжди відчуваю цей зв'язок між нами... саме після відходу у вічність цього Поета я почала писати вірші, і як потім виявилось - дуже схоже, хоча ніколи цього раніше не робила, ніде цьому не вчилась, та й не наважувалась читати його вірші, бо пам'ять надто ще боліла... ось такі метаморфози... Саме цій людині завдячую своїм поетичним вмінням, часом навіть думаю, що це Він крізь мене промовляє до світу...
Духмяний цвіт на вишеньці, На нім бджола колишеться, А в серці моїм (лишенько!) На все життя залишиться Якась предивна квіточка, Яка узимку й літечку Цвіте й не обсипається - Коханням називається!
А ти підеш без вороття у незнайому досі даль, Лиш майорить любові стяг, який так схожий на печаль, Яку роздмухують вітри, що цілу вічність дмуть і дмуть... А ти печаль з душі зітри - то й віднайдеш любові суть!
Ми всі були освячені Майданом, До нього ми – покірні, мов воли. Майдан зцілив добром всі наші рани, Звільнивши від наруги і хули. Від Заходу й до Сходу Україна У прагненні свободи піднялась. Збагнув народ, що сила він єдина, Яка прорве тенета всіх нещасть... Якщо Майдан у кожнім буде жити – Здолаєм ми найважчі з перешкод І гордо зможем світу заявити – Великий ми, нескорений народ!
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('