SITE LOGO
Нд, 24.11.2024, 08:10
Меню сайта
Наш опрос
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 4351-4380
Страницы: « 1 2 ... 144 145 146 147 148 ... 176 177 »

avatar
Дякую Вам, пане Пилипе, але мені нема за що вклонятись, тому Ваш поклін адресую цьому Поету...
avatar
Дякую, Вікторе, хоч у таких спосіб зроблю Йому приємно...
avatar
Не помирає!...
avatar
Для мене це значно більше, важко навіть знайти слова... shy
avatar
Бентежиться серце Поета
З відомих обох нам причин,
Посипались з нього куплети,
Мов ягоди спілі ожин... :)
avatar
Та це, мабуть, єдине, що мені залишається робити хоч наближено до "гарно"... у іншому - значно гірші справи... shy
avatar
Як завжди - на здоров'я! :)
avatar
Я буду дякувати від імені Автора, переконана - Він з висоти небес це побачить...
avatar
На жаль, трагічна доля цього Поета не дозволила йому самому друкувати власні вірші, минає 10 років з часу його відходу у небуття - але поезія не має права згинути безвісно! Нині, починаючи друкувати його вірші, намагатимусь воскресити його до життя... Поети не повинні помирати!
avatar
У шухлядах, між книжками
Спогадів аж повний віз -
ВдАлось власними руками
Повернуть життя на біс!
hands hands hands
avatar
Попри все - вірю у краще!
avatar
Спитаю неодмінно! yes
avatar
Ці вірші написані дуже давно Поетом, якого вже понад 10 років нема серед нас... хочу, аби ці вірші жили!
avatar
Та це я, Вікторе, так просто "погуляти вийшла"... :)
avatar
А яка я? - й сама не знаю...
avatar
Що тільки не притаманне моїй поезії, Вікторе! inverted
avatar
А весна, як і саме життя - чи не щедрі на кольори, звуки, запахи, відчуття, почуття?...
avatar
Так воно десь і трапилось минулого року, бо вірш написаний минулої весни, тому можна його вважати пророчим...
avatar
Дякую, пані Алло!
avatar
Вірш минулорічний, тоді в моєму житті йшли холодні дощі, нині ж вони значно тепліші...
avatar
Приємно, що він когось зігріває! confu9
avatar
І для дорослих діточок також! yes
avatar
Напевно, я ніколи б не змогла
В чужій країні вирости і жити.
Я свого місця там би не знайшла
І не зуміла б там душа моя творити.
Напевно, тільки в рідному краю
Мені так ніжно сонечко сіяє.
Я вперше тут промовила “люблю”,
І серце волю тут лиш відчуває.
Напевно, тільки в рідній стороні
Мені байдужою не буде доля світу,
І дух бійця народиться в мені,
І силу дасть мені несамовиту.
Я впевнена, коли настане мить –
Душа моя у кращий світ полине –
Земля батьків прийме мене й простить,
Мов рідна мати згублену дитину...
avatar
Вони були. Та світ цурався їх
У всі часи. А надто вже сьогодні.
Неначе сонце світить не для них,
Такі вони і гнані, і голодні.
Життя їх кинуло, мов з борту корабля,
Без рятівного кола, без надії.
Щодня з-під ніг щезає їм земля,
У світі лиш ілюзія їх гріє.
Та ми не чуєм докору таки,
Хоча щодня стрічаємо їх нині.
І невідомо, хто з нас жебраки -
Вони чи ми – засліплені в гордині?
І бачить Бог, міняється життя,
Ще нині – ситі, впевнені, багаті,
А завтра - мов у прірві забуття -
Залишимось бездомними у хаті...
avatar
А може - "...пальчики тендітні надломлять печива шматок"?.
Дуже гарно! yes
avatar
Це ще й моя хресна доця, їй 30 квітня виповнилось 6 рочків, а щодо подібності - вона вже трохи складає віршики і відразу робить з них пісеньки yes
avatar
Дякую, Наталочко, мені приємно, що зачарувало yes
avatar
Та я майже завжди пишу про себе, ну ще й про світ навколо, і людей у ньому...
avatar
Дякую Вам, пані Алло!
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz