Янголи, кохання, ностальгія І солодкий хміль від почуттів. День вчорашніх пристрастей зотлів Не до тла, він досі душу гріє. Ностальгія – пух пташиних крил, Що вітри роздмухають в безмежжя. Не приймеш в любові ти обмежень, У її загорнешся покрив. Ностальгія. Солодко і гірко Водночас, що більше – не збагнеш. Та в душі горить усе вогнем - Вже на обрії вам сяє щастя зірка. Хоч душа згубилась поміж рим, Між світів, землею й небесами. Пий кохання спраглими вустами! - Так, мабуть, задумано згори...
Теплий подих красуні-весни Змусить й серце схололе тремтіти. Все, що хочеш, у неї проси - І на камені виростуть квіти. Не ховайся у диких лісах, Не втекти вам від долі, не вдасться! Це ж для тебе жагуча весна Стелить квітами стежки до щастя. Ніжні квіти для тебе, дивись, Серенади пташині – для тебе, І веселка, де мрії вплелись, На прозорому вишита небі!
Розмежованість двох світів Не зшивається й сотнями променів. У любові закони прості – Можна грітися навіть і спомином. Розмежованість ночі й дня Надто є для людей очевидною. Лиш за серцем хто йде навмання – Тому й ніч від любові розвидниться. Розмежовує світ людей Невблаганністю часу і відстані. Лиш закохане серце дійде До своєї у Вічності пристані. Розмежовує доля й вас, Та кордони між вами стираються – Ти до неї щомиті вертаєшся Свіжим вітром крізь простір і час...
Пташина дивна крилонька підняла, Злетіла ввись на сяйво від зорі, І там крильми, у піднебесних далях В мить запалила мрії-ліхтарі. Хіба до мрії можна долетіти? Чи можна мрію спробувать на смак? У твоїм серці квітнуть дивні квіти, Любов лишає в ньому болю знак. Як птах летить і втоми не боїться – Так прагнуть лету мрії осяйні. Весна прийшла, ти нею знов наситься, Віддайся весь коханню і весні!
Що крок один – то все коротший шлях До рубежу, де мрії оживають, Вони в цю мить у небі ще кружляють, На тебе погляд кидають здаля. Ще крок один – самотність, мов туман, Розвіється у ніжності промінні, Любов сумні дощі в тобі зупинить, З душі відступить пустка і пітьма. Зроби цей крок, спивай свою весну, На крилах мрій відчутних, та незримих Влети у її серце, наче рима, І стане мить солодшою від сну! Я знаю, що Господь тебе почув – Відчуй, як в грудях подих завмирає, За крок один відчуєш присмак раю - Хтось рідний ніжно гладить по плечу...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('