На жаль, трагічна доля цього Поета не дозволила йому самому друкувати власні вірші, минає 10 років з часу його відходу у небуття - але поезія не має права згинути безвісно! Нині, починаючи друкувати його вірші, намагатимусь воскресити його до життя... Поети не повинні помирати!
Напевно, я ніколи б не змогла В чужій країні вирости і жити. Я свого місця там би не знайшла І не зуміла б там душа моя творити. Напевно, тільки в рідному краю Мені так ніжно сонечко сіяє. Я вперше тут промовила “люблю”, І серце волю тут лиш відчуває. Напевно, тільки в рідній стороні Мені байдужою не буде доля світу, І дух бійця народиться в мені, І силу дасть мені несамовиту. Я впевнена, коли настане мить – Душа моя у кращий світ полине – Земля батьків прийме мене й простить, Мов рідна мати згублену дитину...
Вони були. Та світ цурався їх У всі часи. А надто вже сьогодні. Неначе сонце світить не для них, Такі вони і гнані, і голодні. Життя їх кинуло, мов з борту корабля, Без рятівного кола, без надії. Щодня з-під ніг щезає їм земля, У світі лиш ілюзія їх гріє. Та ми не чуєм докору таки, Хоча щодня стрічаємо їх нині. І невідомо, хто з нас жебраки - Вони чи ми – засліплені в гордині? І бачить Бог, міняється життя, Ще нині – ситі, впевнені, багаті, А завтра - мов у прірві забуття - Залишимось бездомними у хаті...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('