Прокидається в серці неспокій, Коли плач обертають у сміх. Коли дивляться всі упівока На страждання сусідів своїх. Кількість доль нелегких край дороги Рахувати урвався терпець. Вже не крики лунають, а стогін Чую я їх безвісних сердець. Крім останньої власної гривні, Чим зарадити можу я їм? Скільки хворих й убогих повинен Привести у маленький мій дім, Щоб онука мене не питала Соромливо святкового дня: - Чому більше стає в нас дедалі Тих, хто втратив людини звання?..
Знаєте, мені згадується Толстой з його дилемою уособленою в погляди на життя Безухова і Болконського, відповідно "Живи, делая добро" або "Живи, не делая зла". В даному випадку Ви і самі констатуєте, що на жаль, ми не сонечка і всіх не обігріємо. Єдине хороше, що ми можемо, - елементарно не робити поганого. Вірш дуже зачепив. З повагою
Вони були. Та світ цурався їх У всі часи. А надто вже сьогодні. Неначе сонце світить не для них, Такі вони і гнані, і голодні. Життя їх кинуло, мов з борту корабля, Без рятівного кола, без надії. Щодня з-під ніг щезає їм земля, У світі лиш ілюзія їх гріє. Та ми не чуєм докору таки, Хоча щодня стрічаємо їх нині. І невідомо, хто з нас жебраки - Вони чи ми – засліплені в гордині? І бачить Бог, міняється життя, Ще нині – ситі, впевнені, багаті, А завтра - мов у прірві забуття - Залишимось бездомними у хаті...
Про що думається, друже, про те й пишеться. Шкода, що щось радісне у нашому житті відходить на задній план, що його витісняє весь час щось невеселе... Дякую, Пилипе.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
мені приємно чути від тебе такі добрі слова. 
