А ось згадала ще один зі своїх ранніх про сни... Я бажаю продовження снів, що пройшли - Плавні лінії тіл, що на стелю лягли, Мерехтіння тіней і гарячих думок... Це – любов, що з’єднала нас, наче місток. Божевілля долонь і вінок з наших рук, Невгамовного серця надривистий стук. Це вогонь Твоїх синіх, бездонних очей Заманив мене в прірву жагучих ночей. Всі любові слова заніміли у мить, Впала тінню розлука на неба блакить. Зла реальність обрізала крила у мрій, І тепер лиш у сні промовляю : “Ти – мій...”. Якби сни мої стали реальними знов І воскресла похована вчора любов, Я би серцем торкнулась до райдужних мрій І гукнула у всесвіт, що Ти – тільки мій!
Знову вечір ліг на плечі, Ніч - то час душі розп'ять, Час для свіжих самозречень, Недописаних міжрядь, Недомовлених освідчень, Пошматованих сердець, Як вужем у душу відчай Заповза в глухий кінець. Час розвіяних ілюзій І нав'язливих примар, Коли друзі - вже не друзі, Обезкрилений Ікар. Час на пошук вічних істин І божественних начал, Коли думам надто тісно, Слізно скапує свіча. Коли Янголи іскристі Обіймають крильми нас, І Поет, немов провісник, Проника крізь простір-час...
Тоді - вперед, не зупиняйся, шукай, пробуй, прислухайся до світу і людей навколо, а найголовніше - до своєї душі, вона тобі обов"язково підкаже вірний шлях - до себе справжнього...
Тому вони й у лапках у мене - бо так погано ту гречку сіють (чи збирають), навіть з гречкою у нас проблеми, що вже говорити про серйозні речі... Дякую, Софійко, за розуміння!
Не виключено, що я цього вірша частинками згадувала при нашій зустрічі, бо він минулорічний, якщо Ти помітив, і я його знаю "без пам'яті", бо саме так думаю. Можливо, я й не вважаю його поетичним, це швидше римована проза, та чомусь нині він мені згадався. Приємно, Вікторе, що Ти поділяєш мої думки і настрої!
Не знаю, що я там спростовую, я у цьому вірші написала про матір, яка втратила молодого сина... для матері найбільше горе - смерть її дитини... я знала і матір і її сина, останній був моїм коханим...
Додавай - хоч скільки хочеш, Та у воду ноги вмочиш, А касатки є й на суші - Ходять тишком попід груші У садках, що квітнуть рясно, І гризуть усіх нещасних, Що лежать в траві духмяній Від кохання трохи п'яні...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('