Не раз себе питала: Чого людині треба, Щоб щастя відчувала? Мабуть, зорю із неба. Чи простір небокраю І всі скарби у світі? Чи, може, ключ до раю І силу все скорити? У чім людська потреба, Щоб щастя смак відчути? Для когось - зірка з неба, Для інших – запах рути... Для щастя треба мало: Щоб ми були здорові, І серце щоб пізнало Гармонію в любові. Гармонію зі світом, А також духа з тілом, Щоби добром, мов квітом, Життя людське рясніло. Для щастя треба мало, А, може, це багато?! - Щоби душа пізнала Добра й любові свято!
Не спиться поету, не спиться поетці, І янгол, здається, крізь шибку сміється, І зіронька світлом підморгує з неба... Чи знають вони - що поетові треба?...
Дуже гарно та іскристо, Надчуттєво й урочисто! Лише де-не-де збивається ритм і наголоси, може поміняти місцями слова "підіймає море хвилю" та "рікИ стріли повноводні", мені так видається...
Дорога стелиться безкрая, Згубився десь дороговказ... За мить до прірви - мов торкає Крилом незримим янгол нас. У прірву рано ще зірватись, Допоки в серці є вогонь, Зринають рими в нім крилаті І дух не знає перепон. Хоч від біди ідеш до скрути, Гірчить реальність, як і сни, Твої слова ми хочем чути, Як звуки лагідні весни! Душа, що поруч, озоветься, Своїм поділиться теплом, Аби ще довго твоє серце Тебе по світу цім вело!
Знаю по собі, мені легше написати нового іншого вірша, аніж переробляти раніше написаного, хоч і очевидно недосконалого. Почуття навіть у поетів не завжди римуються...
Ярославе, почитала пісеньку, розігналася писати зауваження, та бачу, що Віктор Кучерук вже постарався. Задум хороший, є гарні рядочки, але раджу ще попрацювати, щоб не було збою ритму, русизмів, зробити його більш живим і чуттєвим, тоді вірш засяє і зазвучить і зачепить усіх за душу. Раджу ще попрацювати!
Були часи, коли я писала тільки революційні вірші, і не тільки писала, але й виходила з ними до людей. Тепер справді настало якесь затишшя. Лише невідомо - це передвісник нової бурі, чи свідчення повного упокорення і збайдужіння?...
Років десять написала одного "барикадного" вірша, неодноразово у передМайданні часи виступала з ним на тисячних вічах, та ці слова актуальні й до нині...
“Україно, повстань! “ – на вустах у народу, Що віками страждав, стоячи на колінах. Він неначе й отримав жадану свободу, Та тягар непосильний ще й досі на спинах.
“Україно, повстань!” – кожне серце волає, Що втомилось терпіти тиранів облуду. В кому дух український – той зміни бажає І без страху промовить: “Так жити не буду!”.
Україно, повстань! Скільки можна терпіти Над собою наругу своїх і чужинців? Досить нам вже у злиднях без просвітку скніти, Прагнем кращої долі, бо ж ми – українці!
Україно, повстань! Душу час воскрешати – Волелюбну й незламну вкраїнського роду. Нам свавіллю тиранів пора відсіч дати, Щоб нарешті вдихнути жадану свободу.
Бо як ні – будем вічно держава-руїна, Що загрузла у розбраті, злиднях й омані. Повставай вже нарешті, моя Україно! Позбувайся своїх ненависних тиранів!
Софійко, я з великим задоволенням приєдналася б до Вашого гурту, та поки ще не знаю, куди мене доля закине в ці дні, липень у мене планується "гарячий".
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('