ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ!
Дорога стелиться безкрая, Згубився десь дороговказ... За мить до прірви - мов торкає Крилом незримим янгол нас. У прірву рано ще зриватись, Допоки в серці є вогонь, Зринають рими в нім крилаті І дух не знає перепон. Хоч від біди ідеш до скрути, Гірчить реальність, як і сни, Твої слова ми хочем чути, Як звуки лагідні весни! Душа, що поруч, озоветься, Своїм поділиться теплом, Аби ще довго твоє серце Тебе по світу цім вело! Нерозумінням світ карає,
Лишає в серці біль образ...
Та в вічнім прагненні до раю
Знайде душа дороговказ!
Додав: Валькірія (02.07.2011)
| Автор: © Наталія Крісман
Розміщено на сторінці : Вірші про друзів
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2062 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА