Шляху не видно, бо сніги Все навкруги знов закурили... Ну де ж ти ходиш, Жінко мила? Парнас самотнім не осилю, Сумні без тебе береги Моїх річок, які крізь серце Несуть жагу чуттів великих І роблять з мене Чоловіка. Стань мені, Жінко, справжнім ліком Аж до смерті!...
Чого чекати від життя? Якби ж то знати. Багатства, слави, визнання, Чи болю втрати? А, може, треба віднайти Свою дорогу, Збагнути врешті - хто є ти? Живеш для чого? І не минаючи доріг, Що терням вкриті, Знайти в душі добра для всіх – Це сенс у світі. Що нам готує це життя – Для нас важливо. Лиш пам’ятаймо, вороття Є неможливе...