Пані Катерино, а якщо спробувати трохи риму підправити у першому куплеті, наприклад - Ти пам’ятаєш вечори, Як небо ясними зірками До нас всміхалося згори, Неначе це було не з нами?...
Мені нагадався мій один дуже старий схожий вірш... Сонце сідає, Вечір вже скоро. Ти пам’ятаєш, Що було вчора? Ми віддавались Нашим бажанням, Спрагло кохались Аж до світання. Ми обіймались З ранку до ночі, І цілувались, Дивлячись в очі. Ми милувалися Зорями неба. Душі єдналися - Що більше треба? День залишає Смак насолоди, Швидко минає, Так мені шкода. ...Знову сідає Сонце за гору. Я зачекаю - Прийдеш бо скоро...
В чужому краї шукати раю - справа невдячна, Без сили волі іти у гори - так необачно, Не вмієш плавать - не варто навіть лізти у воду, В бою програв ти - не слід чекати на нагороду. Гарячий вітер печаль всю витре із серця твого, Весняний промінь, мов теплий спомин, вкаже дорогу До твого щастя, яким ти ніччю так любиш снити, До місця раю, в якім одвічно двері відкриті. А якщо навіть у мить відчаю утратиш віру - Все ж прийде сонце в твоє віконце теплом безмірним. У кожнім кроці, у кожнім злеті гартуєш душу, Вогонь у серці - вогонь любові - горить все дужче!
Іти шляхом журби своєї – Це доля кожного із нас. І не сховатися від неї, Не перестрибнути крізь час. Хоч важко нам завжди шукати До себе шлях у цім житті, Вершини долі подолати Ми завжди маємо самі. Хоч не примусим обертатись Небесних зір навколо нас, Не слід недолі нам здаватись, Свій шанс ми спробуєм ще раз. Хай гордість наша не зігнеться, Не захолонуть почуття, І переможний стяг хай в’ється У битвах нашого життя!
Мені наснився шлях далекий, Яким ітиму крізь світи. Десь був щасливий, десь – нелегкий, Та знаю - мушу я іти. Я хочу все в житті відчути: Зимовий холод і весну, Чого мені не обминути – Того, звичайно ж, не мину. Кого пошле мені все ж доля – З тим буду все життя своє, І не жалітиму ніколи, Що щастя інших – не моє. Ким маю бути – буду, звісно, Нестиму хрест свій до кінця. Лиш би не згинути безвісно, Не осоромити Творця!
У світах самоти ми, мабуть, не одні – Раптом хтось добре слово промовить мені, Хтось пришле гарну звістку з далеких світів І розвіє мій смуток, що в серце забрів. Хтось молитву промовить за душу мою, Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою, А як ворог на мене піде із мечем – В мить останню хтось завжди підставить плече. Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя – Свою душу лиш вірою зцілюю я, А ще - Друга словами, що сум прожене І життя моє світлом осяє земне!
Деколи так мало потрібно зробити, аби десь у цьому світі самоти одній Душі подарувати крихту радості, маленький промінець надії і бажання до життя...
Кинджал життя безжально ранить груди, Кривавий слід зробив на серці рану. Стіна попереду ненависті й облуди, Стіна позаду підлості й обману. Стіна плачу мій погляд затуляє, Бо доля зла закон диктує новий. Стіна страху свідомість мою крає, І шлях в майбутнє знову невідомий. Нестерпний біль від відчаю й тривоги, Безсилля душу кидає за грати. Життя нові підсовує пороги, Та мушу, хоч би що, їх подолати. Життя мені нову завдало рану, В бою з недолею понівечено душу. Мабуть, колись від ран я в Лету кану, Та поки ще живу – боротись мушу!
І на завершення цієї ніколинезавершеної теми скажу-
Зарано йти, нам ще потрібно жити, Нам треба ще до себе дорости! Цей хрест, крім нас, нікому не знести, Не вирвати душі і не змінити. Лише такі – залюблені у світ, Які вдихають волю повногрудо – Вмиратимуть, та віритимуть в чудо, На все в житті шукаючи одвіт. Над прірвою крутою стоячи, Як хижа смерть у вічі зазирає – Недолі виклик завжди ми кидаєм, Коли весь люд впокорено мовчить… Нам рано йти! Душі ще рано йти!
Не так давно, після досвіду перебування ТАМ, мені написалося - Чому душа так боляче болить, Стикаючись з життям цим очі в очі? Вона мов з тіла вирватися хоче, Тамуючи за світлом ненасить. Вона торкнутись прагне вічних істин, До котрих люд давно вже збайдужів. І лиш у мить – зі смертю на межі – Від скверни й зла душа себе очистить. В житті чи в смерті більше переваг? Допоки тут ми – нам це не збагнути. Та лиш душа, любовію діткнута – Щаслива буде тут й на небесах!
Крізь буревії й долі терня Ідем, долаючи свій путь, Навколо повно зла і скверни, Людської зради каламуть. Ідем незнаними шляхами, Лиш небеса над головою, Колюче терня під ногами, А за плечима – міх з журбою. Ідем на голос, що лунає І кличе в далеч невідому, Там, де весна завжди буяє, Там, де забути можна втому. Несем тягар свій за плечима, Мандруєм вперто, без упину, Щоб скоро власними очима Побачить край, в якім спочинем – Де благодать й любов є Божа І де душа радіє кожна...
Прийде час озирнутись в минуле І згадати усе, що прожито, Розбудити усе, що заснуло, Й те, що начебто спить, розбудити. Прийде час все на ваги покласти, Добре й зле розділити на різно. Та не вдасться нічого нам вкрасти, Щось змінити занадто вже пізно. Прийде час вийти Правді з туману І з очей пелену нам зірвати. Більш не буде і тіні обману, Чорне – біле пора розрізняти. Прийде час і, немов на папері, Вирок нам за життя прочитають, Відімкнуть нам до Вічності двері, Що давно нашу душу чекають...
Не треба боятися заперечувати, коли маєш аргументи! А щодо цієї підступної "сестрички" - у мене з нею давні стосунки, неодноразово приходилось дивитись у її холодні очі...
По смерті не приходить забуття, Його нема, як нас усіх навчають. З землі не буде тілу вороття, Лиш душі завжди в вічність поглядають. По смерті тілу – тиша і хрести, Вогонь свічок і квіти на могилі, Й молитви рідних: “Господи, прости...” І сльози їх, що стриматись не в силі. Ми всі до смерті з острахом ідем, Бо невідомість нас усіх лякає. Що там за незбагненим рубежем? Цього ми за життя так і не взнаєм. Душа по смерті лине в небеса, Бажаючи до святості торкнутись, Туди, де вічний спокій і краса, Щоб потім знов на землю повернутись…
Колись дуже давно мені написалося таке - О, Людино, прозрій, Бо кінець скоро твій. Піднімайся з колін, Подивись в далечінь. Це горять не міста, Це – початок кінця. Як не станеш мудріш, То загинеш скоріш. Розіллються моря, Розверзеться земля. О, Людино, чому Йдеш в безодню свою? Вже безсилі слова, Як нікчемні діла. Проливається кров - Час розплати прийшов! Але шанс в тебе є На спасіння твоє, Піднімайся з колін, Бо настав час для змін. Віднайди правди шлях, Подолай в собі страх, Зло з душі прожени, Щоб не було війни. Як не хочеш кінця – Повернись до Творця! І завжди пам’ятай - Час розплати чекай, Бо усе, добре й ні, Повернеться тобі!
Ця сутність ночі не світла хоче - Вона у темінь вросла навічно, То зазирає підступно в очі, Лишає в серці сліди трагічні, То зневажає красу і силу, Для неї слава ніщо не варта, І нашим мріям шматує крила, Душевні рани - для неї жарти... Чого заради іде по світу? - Аби життям себе наситить...
Зустрілись закохані очі – Слова всі замовкли у мить. Пітьму найтемнішої ночі Спроможна любов освітить. Закохане серце зуміє Без слів промовляти пустих. Хто любить – усе розуміє, Кохання – дарунок святих. Як стрінуться губи коханих – Нектару п’янкіше нема, Ідуть по дорогах незнаних, Їм навіть зима – не зима. Як стрінем свою половину – Мов ближчі до Бога стаєм. Що маєм найкраще – до згину Коханим своїм віддаєм!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('