Схід війною не може напиться...
Світ у прірву летить вже сторчма...
Чом забули, що кров – не водиця,
І у кОго на неї права?...
Брат на брата здійняв грізно руку,
Рветься серце від ранених крил,
Що віками несло запоруку
Розлітається прахом, як пил.
Схаменіться, брати мої, родичі!
Ми ж бо в Бога - єдина сім’я.
Зупиніться у гніві і розпачі,
І згадайте, що дім наш - ЗЕМЛЯ.
Нам Господь дарував нашу гідність,
Щоб добро набиралося сил,
Щоб любові була необхідність,
Так як кожен із нас – Божий, син.
|