Ой, Вікторе, на цю тему можна ще багато філософствувати у прозі, а нам, поетам, приходиться описувати для інших усі прояви ( принадні і не дуже) цього ніжно-довічного космічного явища, яким є кохання...
Весна насправді - це стан душі, Коли зринають такі віршІ, Тоді, як в серці вогонь іскриться, І від кохання вночі не спиться, Як забуваєш про вік та втому, І душу гріє не тільки спомин, Як підіймають знов мрії крила І Ти шепочеш на вушко "Мила..."
І мені прикро, що не можна повизбирувати зі всієї України в одному місці тих поетів, з якими склалися теплі, хоч і віртуальні, приятельські відносини, було б дуже гарно!
Дякую, Василю, за гарне весняне привітання! Це у нас у Львові 1 березня був творчий вечір "На крилах кохання", а це я з Оксаною Мазур, вона на Поетичних Майстернях друкується.
Дуже гарно, Василю! Та дуже хочеться, щоб це "божество без крил, за(с)мучене й прекрасне..." чуло такі прекрасні освідчення не лише один день в році...
Мені дуже припав до душі Твій вірш, бо мені надіслали з Італії на день святого Валентина передачку, а там виявився горщик з живим гіацинтом, який цвів мені до кінця лютого, випускаючи все нові стебельця з ніжними квітами і його аромати розходились по всьому помешканню, так гарно...