Миколко, ти молодець, що не боїшся братися за такі серйозні теми. Та раджу ще попрацювати над цим віршем, останній куплет зовсім вибивається з загального ритму.
У світах самоти ми, мабуть, не одні – Раптом хтось добре слово промовить мені, Хтось пришле гарну звістку з далеких світів І розвіє мій смуток, що в серце забрів. Хтось молитву промовить за душу мою, Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою, А як ворог на мене піде із мечем – В мить останню хтось завжди підставить плече... Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя – Свою душу лиш вірою зцілюю я, А ще - Друга словами, що сум прожене І життя моє світлом осяє земне!
Подивись на коми, вони гуляють, де попало. А текст добрий і милозвучний, лиш мені проситься "слізонька" замість "слізочки", так наче м'якше. Добре, продовжуй у тому ж дусі!