Коли стихає вулиць гамір
Я, з самотою борючись,
Про друзів згадую так само,
З теплом і світлом, як колись.
Сумна душа ніяк не звикне
До гіркоти і болю втрат.
І заніміли мої вікна
У темноті тепер без свят.
Відходять тихо побратими,
Життя спресовуючи час.
Днів не прожитих уже зримо
Мене гнітить малий запас.
Сиджу зажурено без тями,
Не поспішаючи кудись.
А за вікном стихає гамір
У тьмі густішій, ніж колись…
| 
у Вас 
0
