SITE LOGO
Ср, 06.11.2024, 06:35
Меню сайта
Наш опрос
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 4591-4620
Страницы: « 1 2 ... 152 153 154 155 156 ... 176 177 »

avatar
Ігоре, я намагаюся ніколи не оминати твою Душу своєю увагою, бо те, як вона звучить - моїй Душі до вподоби!
avatar
Сподіваюсь, Вікторе, що це історія ЛГ. А Тобі бажаю - аби тіні завжди зливалися в одне ( ой не-не-не, ой не-не...) :)
avatar
Надія - важлива річ!
І навіть в час, коли наш розум,
Давно зневірений мовчить -
Вона дає нам нову дозу
Бажання жити і творить! yes
avatar
Пані Катерино, від нас обидвох - велике дякую!
avatar
Дякую, Катрусю, на доброму слові! Я завжди намагаюсь зазирати у глибокі глибини душі людської, намагаючись пізнати її справжню суть, бо поверхня часто виявляється оманливою...
avatar
Хай троянди цвітуть навіть в січні
І ця зустріч триває всю вічність! yes
avatar
Моя нене-Україно, милий серцю краю,
Чом так часто мою душу біль лютий проймає -
Коли бачу, як терзають нашу землю-матір
Й розпродати її хочуть вороженьки кляті?
Ворогами ж називаю не тільки чужинців,
Бо лукаве серце в грудях носять й українці.
Не відають грішні люди, що творять бездумно,
Бо хто руку власну ріже – хіба це розумно?
Зневажати власну матір синові негоже,
Бог карає за це дуже, забувать не можна.
Не живемо, любі браття, лиш одную днину,
Пам’ятаймо - всі ми разом, мов одна родина.
Шанувати треба ближніх, гідність не втрачати,
Бо ж виходим і вертаєм ми в одну й ту ж хату.
Вона зветься - земля рідна, ненька Україна.
То ж любімо й бережімо - вона в нас єдина!
avatar
Бачу, на Анумо потягнуло магічністю. Заворожує, Ігоре! Мені колись також написалось про магію карпатської ночі.

Терпко-терпко пахне хвоя,
По якій пробігла лань.
Чуєш, наче за горою
Чутно відгомін зітхань?
Ніч закутала у чари,
Заманила у полон -
Незбагнений і примарний,
Де немає заборон.
Стогне Мавка, стогін ллється
Понад скелями, увись,
На ці звуки хтось озветься
Нині, завтра, чи колись.
Бо над чарами невладна
В горах згублена душа,
Коли нічка зорепадна
Так спокусами втіша.
Чари відьомські розпустить,
Задурманить дух і плоть,
Цю містерію розпуcти
Легко так не побороть.
Повний місяць стиглі зорі
Ніжно пестить угорі,
З цих магічних перетворень
Не один до тла згорів.
На малиновий жертовник
Хтось Комусь кладе дари,
Промовляючи безмовно
До правічної гори.
Вихиляють мавки в танці
Свої стегна і хвости.
Хочеш стати їхнім бранцем? -
Душу в гори відпусти.
Там скуштуєш присмак раю
І пізнаєш власну суть...
Древня ніч не проминає -
Вічна є її могуть!

avatar
Дуже гарно, Катрусю, мені пригадався мій Менестрель, який написала десь рік тому.

Ця ніч, мов грона винограду,
Над світом втомлених осель
Нависла знов. У її владу
Віддався бідний Менестрель.
Химерних хмар похмурі лики
Сльозами скапують з небес
У Його серце, наче ліки,
Щоб трішки смуток його щез.
А нічка гралася зірками,
Аж розбудила сплячий грім.
І Його серце, колись камінь,
Зазнало дивних потрясінь.
Жбурляло небо блискавиці,
Що вихилялись навсебіч.
Лиш Менестрелю знов не спиться,
Він марить блиском Її віч...
В солодкій грі стогнали громи,
В судомах корчилась земля.
І лиш кохання, наче промінь,
Йому в пітьмі осяяв шлях.
Зринали спогади забуті,
Сплітались рими у сонет.
"Любов - бальзам, а чи отрута?" -
Гадав закоханий Поет...
Ця ніч магічно-зорепадна
Над світом втомлених осель
Нависла знов, у її владі
Тепер навічно Менестрель!

avatar
Я, як кримінальний адвокат з 15-ним досвідом у справах особливо важких злочинів (маніяки-вбивці також зустрічалися), хочу сказати, що написано влучно і дотепно. Хто близько не стикався з цією темною стороною людської природи - сприйматиме написане, як гумор, але той, хто знає кримінальний світ з середини, як я, матиме протилежну реакцію... smile
avatar
Така вже душа моя несамовито-крилата, постійно прагне лету - нема не це ради :) . Дякую Вам, пані Ольго! yes
avatar
Та ні, не підглянула, хоча в мене було декілька варіантів цього рядочка, та в останню мить вистрибнуло заручниця, це все Валентин :)
avatar
Сльози зимові струмками стікають...
Гарна прикмета - скоро весна йде!
Хоч королева кружляє ще в вальсі -
Скоро прийдеться нам з нею прощаться yes
avatar
Та я несамовита, Вікторе, у всьому!
avatar
Можна все - якщо хотіти
Сильно і несамовито,
Якщо вірити у диво
І у доленьку щасливу!
avatar
Хоча й крила потомились -
Не втрачаю в Божу милість
Віри я у серці свому,
Яке б'ється так невтомно.
Прожену зимову втому,
Буду йти до щастя й далі,
А весняний теплий промінь
Хай розтопить всі печалі!
yes
avatar
Нині мені написався віршик про заручницю кохання. Ось читаю, Вікторе, твого вірша і також зустрічаю тут слова "заручники кохання", а наче й не домовлялись, мабуть, святий Валентин навіяв...
avatar
Найкращий вірш - поміж рядків,
Що написати не посмів...
avatar
Взаємопроникання і спраглих душ єднання -
Що може краще бути? Це суть найвища суті! yes
Дякую, Василю! :)
avatar
Я тепер знатиму, Вікторе, якими словами Тебе стимулювати до нових звершень, досить сказати "Ой, людоньки..." - і Ти вже готовий... в дорогу. Тішуся, що знаємось! :)
avatar
Дякую щиро, пані Катерино, та мені так багато не треба, досить і теплого слова! yes
avatar
Моя весна давно пройшла,
Та світлом повниться душа!
У ній хурделиці і спеки,
Адреналін від небезпеки
І насолода від життя...
Ще майорить мій в небі стяг! confu9
avatar
Така жіноча солідарність мені до вподоби, дякую, пані Катерино! :)
avatar
Оксанко, наш Віктор заслуговує лише на теплі, щирі слова, бо він сам - наче ясне сонечко, що сяє і зігріває теплом свого серця світ навколо і людей у нім! yes
avatar
Щось прийнЯла, щось прогнАла,
А бува й протестувала.
А той біль, що в серці ліг,
Притрусив сьогодні сніг...
avatar
Дякую Вам! І наболілий... yes
avatar
Так по-справжньому, щиро і трохи щемливо. yes
avatar
Захворіло довкілля весняним чеканням,
Десь згубилася Муза, а з нею й Пегас...
Ти ж на них не зважай - захворій на кохання -
Це для серця найкраще у світі з прикрас! confu9
avatar
Хочу признатися, що цей "поет" пише лише тоді, коли йому сумно, та цей сум має дуже різноманітну палітру, а якщо цей сум світлий - це найкращий з усіх душевних станів поета, коли він спроможний творити... yes :)
avatar
Чи протилежність, а чи ціле? - ось думка в небо полетіла...
А ІНЬ та ЯНь ідуть світами, любов спивають до нестями...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz