"Я не прошу вернуть тебе, Я знаю це вже неможливо, Я хочу лиш забуть тебе, На жаль це також неможливо."... Гадаю, що тут зайве повторення двічі куплета, у якому ще й до того ж дублюється через рядок "тебе і неможливо", раджу ще помізкувати, адже наша мова така багата словами і образами... Надто багато повторень, що розчиняє зміст і псує загальне сприйняття вірша.
Ці слова колись давно, напевно років 9 тому, промовляла перед багатотисячним віче з нагоди відкриття пам*ятника Чорноволу у Золочеві (перший на той час в Україні), тисячі людей з"Їхалося тоді з цілої України, були часи...