Таке жадане і містичне це почуття, в якім - вся вічність, Яке немов ріка бурхлива несе туди, де щастя зливи Омиють душу і напоять... щоби злились в єдине двоє...
Коли пишеш душею про власно пережите і відчуте - це завжди по-справжньому, і тому той, хто колись проживав щось схоже на твоє - не залишиться ніколи байдужим Дякую, Друже!
Ти приречений бути Поетом на землі, що тебе окриля, І душею літати над степом, і шукати до Вічності шлях, І вдихати життя повногрудо, свою пристань шукати в імлі, Вчити ближніх - як вірити в чудо на своїй благодатній землі!
Весна насправді - це стан душі, Коли у серці не йдуть дощі, Коли біль втрати в нім не щемить І чуєш щасті в душі що мить, Коли згораєш - та не до тла І ти не носиш у серці зла, Як відступають усі страхи І ти долаєш свої шляхи, Коли літаєш на крилах мрій І ти готовий вперед, у бій - І ім'я любові, добра й краси... У собі весну завжди носи!