|
ПОЕТ:
Все рідшають рядки, міліють
в них чорнила,
І все частіші сни, в
яких ти залишила.
МУЗА:
Я тут тебе знайшла і в тиші цій зростила,
Але мені пора -
натягнуті вітрила.
ПОЕТ:
Лишила і пішла, усміхнена й щаслива.
В незнану далину і
мрію погасила.
МУЗА:
І бачу чужину: високу, хмуру, сиву.
Я ще тебе люблю, але
втрачаю силу.
ПОЕТ:
І в коконі земнім, чим
раз, стає все важче.
І почуваюсь в нім, без тебе, я нещасним.
МУЗА:
А ти покинь його, злети
увись скоріше.
А ти згадай себе, яким
ти був раніше.
ПОЕТ:
Торкнутися пера рука моя безсила.
Від мене ти пішла, мене
ти залишила.
МУЗА:
Я звісточку пришлю, я
чайкою прилину,
Я з вітром польовим
дощем на тебе хлину.
ПОЕТ:
Додолу лист паде... Це
осінь, пізня осінь.
Ось снігом вже мете, то дощиком моросить.
МУЗА:
Я поверну весну, я поверну надію.
Я сонечком зійду, промінчиком зігрію.
ПОЕТ:
Краплинки тихих сліз,
колючі, мов тернина.
Довкола темна ніч, яку ти запалила.
МУЗА:
Росте в саду тюльпан, на пелюстках - росинки.
Скажи своїм устам, що це - мої сльозинки.
ПОЕТ:
Зустрінемось колись ... Це правда, чарівнице?
На мить лише з’явись. О, юності зірнице!
МУЗА:
О, вітре перемін! О, небо, блиск світлиці!
Зійду ясним вогнем, ввійду в твої зірниці!
ПОЕТ:
І разом ми будемо навіки й нерозлучно?
В союзі цім знайдемо гармонію співзвучну?
МУЗА:
І ми разом будемо навіки й нерозлучно!
В союзі цім знайдемо гармонію співзвучну!
| 
та
у Вас 
0
