Мільйони душ обірвані на злеті, Розтрощені кістки не заростають... Надміру вже сумних на долі вплетень, Що досі кров'ю чорною стікають! Минають люди, племена, держави цілі, Рука катів лишає попелища. Болюча пам'ять не повинна вкритись цвіллю! Мільйони жертв людських покладено НАВІЩО?...
Як віриш у слова - нехай реальні стануть, У закутках душі навесну проростуть, І крапелька роси стече штрихом останнім На серця полотно... така Любові суть...