Оце мої чоловіки дивляться вже рожеві сни, а мене наче прорвало, ще тепленьке, дошліфовую на ходу... ...Передивлене у вічі Переплаканого неба, Переписане у Вічність Переродженого себе.. Дякую Тобі, Наталочко, за довіру та за те, що переймаєшся моєю писаниною!
Дякую, Таєчко! Хоча насправді своїми словами хотіла не стільки похизуватись, що вмію бачити між рядками, як підтримати нашу колегу Маріанну. Якщо чесно, то й у мене часу на коменти взагалі нема - бо п'ятимісячний синок не злазить з рук, але в цьому випадку він помагав матусі писати цього вірша))
та це я дякую, адже саме після прочитання Ваших рядків зуміла розгледіти поміж ними дещо, що спробувала написати в своєму коменті, а ще намагалась показати колегам, що деколи найцінніше у вірші заховано насправді між рядками, та відкривається лиш тому, хто вміє бачити душею...
Дякую Вам за такі теплі слова на адресу наших скромних віршів! Насправді мудрість збирати можна по крихтах геть усюди, адже навіть в брудній калюжі можна побачити відблиск сонячного променя...