Не залити ромом суму, Не прогнати згірклі думи, Не заповнити всі ніші, Не скувати вперті вірші, Не зцілити рани серця, Не відкрити в небо дверці, Не прогнати морок світу, Не знайти на все одвіти, Не привабити Пегаса, Не спинити плину Часу, Не розвіяти зневіри, Не зміцнити в Бога віри...
Долі вічі сліпі? Ні, то душі незрячими стали, В веремії терпінь мрій, котрим вже не збутись, навалом, Споконвічна хандра метастазами світ оповила, Що не день - тіні драм розправляють над ним чорні крила.
Б'ють зневіри дощі по обличчю, навідмаш, без жалю, У схололій душі всі джерельця надій повсихали. Тягарями провин нас все більше схиляє додолу, Поміж тисяч стежин не знаходимо ту, що не коле.
Кожен погляд наскрізь - відсудомлює душу на друзки, Знову спалений міст, двом на стежці одній надто вузько, У пустелях облуд вже немає і крихти від істин, Де він, Вищий той Суд, чи колись нам до нього доплисти?
Ми живемо в надрив, кожна думка - мандрівка у себе, Крізь холодні вітри прориватись хоч важко - все ж треба, Хоч недолі змія, наче зашморг, стискає нам душу, Та ми з древа життя опадати завчасно не мусим!
У самому кінці, де усі вже стираються грані, Проглядається ціль, до якої дійшовши, всі рани Ми загоїм колись, доторкнувшись до вічного Світла... Прозрівай і світись! Вір - навесну знов світ наш розквітне!
Як на мене, то написане мною не є поезією, швидше римована проза (життя), така собі власна установка на життя... колись таких віршів у мене писалось сотнями, у важкі хвилини я так себе рятувала від зневіри в людей, у життя і саму себе... Наталочко, нехай усе болюче й важке залишиться у минулому, хоча завдяки саме таким хвилинам у нашому житті ми стаємо сильніші, мудріші, світліші душею... Світла Твоїй душі!
Пережити, вижити і жити! В цьому світі, повному облуд, Коли серце втратами прошито І дощем не змити вічний бруд.
Пережити, вижити і жити, Слати мрії янголам увись, Знов любов'ю серце воскресити, І світитись щастям, як колись.
Пережити, вижити і жити, І хреста донести до кінця, Щоб колись, як прийде час спочити, Гідно зір піднести до Творця.
Пережити, вижити і жити, Відпустити в небо всі жалі, Знов радіти сонцю і блакиті, І ступати гордо по землі.
Швидкоплинність щастя - не наситить Душу, що втомилася від втрат... Пережити, вижити і жити, І не озиратися назад!
Втомилася душа від самозречень, Від самоти і від самопоборень, Від кроків в прірву, часто недоречних... Я нині не така, як була вчора! Від поглядів втомилась каламутних, Лукавих слів із вуст, брехнею хворих. До істин повертаюся забутих - Я нині не така, як була вчора! В тенетах болю більше не зостанусь, Бо серце рветься в далеч неозору, Де острів мого щастя за туманом. Я нині не така, як була вчора! В моїх світах не буде більше фальші, Не буде лицемірства й зрад потворних. Позбудуся страхів і йтиму дальше - Я нині не така, як була вчора! Слідів від горя в серці не залишу, У далеч відлетіли круки чорні. Піднімусь на одну сходинку вище - Я нині не така, як була вчора! В душі віднині житиме лиш спокій, Любов мені додасть наснаги й гарту, Упевнено сягну вершин високих - Я нині не така, як буду завтра! В душі моїй, здається, ціле море Від сліз гірких - вони ж того не варті. Сьогодні я вже інша, ніж учора, Але ще не така, як буду завтра!
Час настав, аби визнав Кожен син України - Пресвятая Вітчизна Мусить бути єдина. Свою душу послухай - Нам вже годі розбрату І наруги над духом... Час прорвати всі ґрати!
Послухай дощ - шепоче щось, немов Бажаючи достукатись до серця, Й схололу без любові в жилах кров Роздмухати, мов вітер тло озерця. Послухай дощ - він змиє пелену, Що на душі безмовно сумом висне, Під нею враз надії промінь блисне, Всі почуття розбудить нам зі сну. Послухай дощ - а раптом скаже він, Кого ж тобі впустити можна в душу, Щоб жити захотілося ще дужче Й печалям всім поставити заслін. Послухай дощ - під серця твого стук, Здається, хоче він налаштуватись, Аби любов зродилась в нім крилата І стерла з серця тіні від розлук...
Заґратовані наші долі, І рахунок їм – тисяч сотні, Упокорено йдем самотні В невідомості водоворот. Розгубили жадобу волі Під розкресленим в клітку небом. Ми забули – чого нам треба? Ми забули, що ми – народ?!...
А я б сказала, що так писати і відчувати може лише зріла Душа, котра знає ціну справжнім почуттям. На жаль, багато людей проживає своє життя так і пізнавши, що таке Любов - та, яка не знає віку та відстаней, яка не лякається розлук, не обмежується лише тілесними втіхами, долає усі перешкоди і випробування на своєму шляху, яка не знецінюється... Веснуй, Поете!
Шановна Ірино, я не тільки "борець словами", як Ви іронічно тут зауважили ( не дивлячись на те, що справді ще з 1989 року виступаю перед багатотисячними вічами з промовами проти системи, з тих же пір знаходжусь і у "чорних списках КДБ", і мій досвід публічного трибуна триває вже третій десяток літ...), я окрім того, маючи професію адвоката, є ще активним правозахисником на Львівщині, процеси, які я веду проти "сильних світу цього" (людей в мантіях, при великих посадах чи мандатах), захищаючи інтереси сотень-тисяч скривджених українців, відомі по всій Україні, адже постійно висвітлюються у змі та по тб, я є ініціатором і активним членом громадських організацій, які захищають права людей і за ґратами, і від свавілля чиновників та міліції на ін. ( про організації політичного спрямування вже мовчу, хоча й була адвокатом однієї великої політичної партії понад 10 років, а також працювала у ВР помічником нардепа третину свого життя, займаючись активно не тільки ораторством, а й допомогою конкретним людям ( бо я ще й адвокат)... не говорю про десятки проведених мною творчих вечорів по школах, реабілітаційних центрах, сиротинцях, навіть монастирях, куди мене запрошують... Гадаю, Вам вистачить моїх аргументів, аби Ви зрозуміли, що я, на відміну від декого, не лише тикаю пальчиками по клавіатурі від нІчого робити, а й у реальному житті поміж реальними людьми роблю те, що добре вмію - захищаю Справедливість усіма можливими способами, хоча і Слово - моя основна зброя... Щиро, Крісман
Бродить душа неприкаяна, Зболена світу облудами, Втомлені в пошуках крилонька Прихисток в небі знайти. Навколо - натовпи каїнів, Душу невинно засуджено, Господа молить - "ну змилуйся, Дай сил донести хрести!"...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
...
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('